Відмінності між версіями «Цитувати»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 12: Рядок 12:
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Sig3.jpg|540x419]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Churchill2.jpg|540x419]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Images.jpg ‎|540x419]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Images.jpg ‎|540x419]]
 
[[Категорія:Ци]]
 
[[Категорія:Ци]]

Версія за 22:44, 24 листопада 2015

Словик Грінченка

Цитувати, -тую, -єш, гл. Цитировать.

Сучасні словники

Український тлумачний словник

цитувати -у́ю, -у́єш, недок., перех. Наводити звідки-небудь цитату, цитати або чийсь вислів.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЦИТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Наводити звідки-небудь цитату, цитати або чийсь вислів. Не можу допустити, щоб автор не знав сього — він же ж і «Revue contemporaine» в оригіналі цитує, значить, все-таки знає дещо про Європу (Іван Франко, XVI, 1955, 135); Яке ж було загальне здивування, коли Леся, цитуючи напам'ять цілі строфи, з захопленням, якимись своїми, не з підручника, словами, почала відповідати (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 92); — Чого ж це я, татуню, будяк? — Будяк! — Будяк до старості цвіте... Це ж я вас, батя, цитую (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 124). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 221.

Ілюстрації

540x419 540x419