Відмінності між версіями «Цербер»
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
ЦЕ́РБЕР,-а | ЦЕ́РБЕР,-а | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | 1. У старогрецькій міфології — триголовий злий пес з хвостом і гривою з гадюк, який охороняє вхід у підземне царство. Ввесь, до найдальших осель, заслухавсь [Орфея] здивований Тартар.. Цербер не смів роззявляти потрійної пащі своєї (Микола Зеров, Вибр., 1966, 219). | + | [http://sum.in.ua/s/cerber Академічний тлумачний словник (1970—1980)] 1. У старогрецькій міфології — триголовий злий пес з хвостом і гривою з гадюк, який охороняє вхід у підземне царство. Ввесь, до найдальших осель, заслухавсь [Орфея] здивований Тартар.. Цербер не смів роззявляти потрійної пащі своєї (Микола Зеров, Вибр., 1966, 219). |
2. перен. Лютий і пильний охоронець. Цідило, невтомний цербер цього місця [зали суду], позачиняв вікна (Іван Франко, VI, 1951, 267); — А коменданта я таки закидав гранатами в хаті, так і не вийшов глянути на своїх церберів... (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 51); * У порівняннях. — В чім діло? — тихим, стомленим голосом невсипущого працівника звернувся він [письмоводитель] до десяцьких, що церберами, хитро осміхаючись, стояли коло порогу [порога] (Степан Васильченко, IV, 1960, 29) | 2. перен. Лютий і пильний охоронець. Цідило, невтомний цербер цього місця [зали суду], позачиняв вікна (Іван Франко, VI, 1951, 267); — А коменданта я таки закидав гранатами в хаті, так і не вийшов глянути на своїх церберів... (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 51); * У порівняннях. — В чім діло? — тихим, стомленим голосом невсипущого працівника звернувся він [письмоводитель] до десяцьких, що церберами, хитро осміхаючись, стояли коло порогу [порога] (Степан Васильченко, IV, 1960, 29) | ||
| + | ==Походження і функції== | ||
| + | Кербер був народжений Єхидною від Тіфона і був велетенським псом з багатьма (найчастіше згадується з трьома) головами та зміями замість шерсті. Його хвіст був колючим і ним пес міг вражати противників. Кербер охороняв вхід до Аїду, не випускаючи з нього тіні мертвих і не впускаючи живих, поки вони не помруть. Але повз нього вдавалося пройти деяким сміливцям. Так Орфей присипив пса співом, а Тесей відволік увагу, кинувши смачної їжі, однак не зміг повернутися. Крім того, пес карав порушників законів Гадеса. Так він терзав Тесея, якого Гадес посадив на трон, з якого той не міг сам підвестися[2][3]. | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| Рядок 16: | Рядок 18: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| − | + | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Поточна версія на 22:38, 30 листопада 2019
ЦЕ́РБЕР,-а
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980) 1. У старогрецькій міфології — триголовий злий пес з хвостом і гривою з гадюк, який охороняє вхід у підземне царство. Ввесь, до найдальших осель, заслухавсь [Орфея] здивований Тартар.. Цербер не смів роззявляти потрійної пащі своєї (Микола Зеров, Вибр., 1966, 219).
2. перен. Лютий і пильний охоронець. Цідило, невтомний цербер цього місця [зали суду], позачиняв вікна (Іван Франко, VI, 1951, 267); — А коменданта я таки закидав гранатами в хаті, так і не вийшов глянути на своїх церберів... (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 51); * У порівняннях. — В чім діло? — тихим, стомленим голосом невсипущого працівника звернувся він [письмоводитель] до десяцьких, що церберами, хитро осміхаючись, стояли коло порогу [порога] (Степан Васильченко, IV, 1960, 29)
Походження і функції
Кербер був народжений Єхидною від Тіфона і був велетенським псом з багатьма (найчастіше згадується з трьома) головами та зміями замість шерсті. Його хвіст був колючим і ним пес міг вражати противників. Кербер охороняв вхід до Аїду, не випускаючи з нього тіні мертвих і не впускаючи живих, поки вони не помруть. Але повз нього вдавалося пройти деяким сміливцям. Так Орфей присипив пса співом, а Тесей відволік увагу, кинувши смачної їжі, однак не зміг повернутися. Крім того, пес карав порушників законів Гадеса. Так він терзав Тесея, якого Гадес посадив на трон, з якого той не міг сам підвестися[2][3].
