Відмінності між версіями «Цербер»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
ЦЕ́РБЕР,-а | ЦЕ́РБЕР,-а | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | 1. У старогрецькій міфології — триголовий злий пес з хвостом і гривою з гадюк, який охороняє вхід у підземне царство. Ввесь, до найдальших осель, заслухавсь [Орфея] здивований Тартар.. Цербер не смів роззявляти потрійної пащі своєї (Микола Зеров, Вибр., 1966, 219). | + | [http://sum.in.ua/s/cerber Академічний тлумачний словник (1970—1980)] 1. У старогрецькій міфології — триголовий злий пес з хвостом і гривою з гадюк, який охороняє вхід у підземне царство. Ввесь, до найдальших осель, заслухавсь [Орфея] здивований Тартар.. Цербер не смів роззявляти потрійної пащі своєї (Микола Зеров, Вибр., 1966, 219). |
2. перен. Лютий і пильний охоронець. Цідило, невтомний цербер цього місця [зали суду], позачиняв вікна (Іван Франко, VI, 1951, 267); — А коменданта я таки закидав гранатами в хаті, так і не вийшов глянути на своїх церберів... (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 51); * У порівняннях. — В чім діло? — тихим, стомленим голосом невсипущого працівника звернувся він [письмоводитель] до десяцьких, що церберами, хитро осміхаючись, стояли коло порогу [порога] (Степан Васильченко, IV, 1960, 29) | 2. перен. Лютий і пильний охоронець. Цідило, невтомний цербер цього місця [зали суду], позачиняв вікна (Іван Франко, VI, 1951, 267); — А коменданта я таки закидав гранатами в хаті, так і не вийшов глянути на своїх церберів... (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 51); * У порівняннях. — В чім діло? — тихим, стомленим голосом невсипущого працівника звернувся він [письмоводитель] до десяцьких, що церберами, хитро осміхаючись, стояли коло порогу [порога] (Степан Васильченко, IV, 1960, 29) | ||
| Рядок 16: | Рядок 16: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| − | + | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Версія за 21:48, 30 листопада 2019
ЦЕ́РБЕР,-а
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980) 1. У старогрецькій міфології — триголовий злий пес з хвостом і гривою з гадюк, який охороняє вхід у підземне царство. Ввесь, до найдальших осель, заслухавсь [Орфея] здивований Тартар.. Цербер не смів роззявляти потрійної пащі своєї (Микола Зеров, Вибр., 1966, 219).
2. перен. Лютий і пильний охоронець. Цідило, невтомний цербер цього місця [зали суду], позачиняв вікна (Іван Франко, VI, 1951, 267); — А коменданта я таки закидав гранатами в хаті, так і не вийшов глянути на своїх церберів... (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 51); * У порівняннях. — В чім діло? — тихим, стомленим голосом невсипущого працівника звернувся він [письмоводитель] до десяцьких, що церберами, хитро осміхаючись, стояли коло порогу [порога] (Степан Васильченко, IV, 1960, 29)
