Цера

Цера, -ри, ж. Цвѣтъ лица. Котл. Ен. VI. 81. Як циган, смуглой цери був. Котл. Ен. ІІІ. 31.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ЦЕ́РА, и, жін., діал.

Колір обличчя. І перевізчик [перевізник] тут явився, Як циган, смуглой [смуглої] цери був, Од сонця ввесь він попалився (Іван Котляревський, I, 1952, 130); [Сабіна (до Йоганни, облесливо):] Твоя рабиня вже доложить хисту: всі зморщечки отут попри очицях, навколо вустоньків і між брівками чудово замалює, зробить церу таку свіженьку, як була колись! (Леся Українка, III, 1952, 170); — Подобається тобі твоя друкарка? — ..Зоня? ..Не має гарної цери... (Ірина Вільде, III, 1968, 331)

Ілюстрації

Див. також

цера - іменник, жіночий рід, неістота, однина і множина

Текст заголовка	Текст заголовка	Текст заголовка	Текст заголовка	Текст заголовка	Текст заголовка	Текст заголовка	Текст заголовка
Приклад	Приклад	Приклад	Приклад	Приклад	Приклад	Приклад	Приклад
Приклад	Приклад	Приклад	Приклад	Приклад	Приклад	Приклад	Приклад
Приклад	Приклад	Приклад	Приклад	Приклад	Приклад	Приклад	Приклад

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 201.