Цвях

Цвях, -ха, м. Гвоздь. Під’їхавши гості під бряму, почали грукати в цвяхи. К. ЧР. 5. Желізними цвяхами руки пробивали, на його голову терня клали. Чуб. ІІІ. 349. Труну збудували.... золотими цвяхами побивали. Лукаш. 82. Ум. Цвяшок.

Сучасні словники

Цвях (діалектні відповідники: гвіздок, цвєк, цьвок) — виріб, що використовується для прикріплення однієї частини конструкції до іншої. Цвяхи можуть бути виконані з металу, дерева та інших матеріалів.Конструкція цвяха складається з трьох елементів, що з'єднані між собою. Перший елемент — це жало у формі конуса або правильної піраміди. Другий елемент — тіло цвяха, третій — шляпка. Існують спеціальні цвяхи для закріплення покрівель, що мають поверх шляпки додатковий захисний елемет, для захисту цвяха від зовнішнього середовища. Існують також меблеві цвяхи. В них під шляпку надівається прокладка.Дерев'яні цвяхи бувають рубані, тесані і різані. Металеві — ковані і рубані. Рубають цвяхи з дроту.В давнину людина виготовляли цвяхи з кісток риби, шипів рослин, з деревини твердих порід. В епоху бронзової доби з'явилися перші металеві цвяхи - литі та ковані. Пізніше цвяхи стали виготовляти з мідного та залізного дроту. В Стародавньому Єгипті, Елладі і Римській імперії цвяхи з заліза, міді і бронзи мали достатньо широке застосування. Їх традиційна форма не змінювалась тисячоліттями. Спочатку, виробництво цвяхів було ручним і дорогим - в ту пору за жменю цвяхів давали цілого барана. Виробництво цвяхів залишалося ручним до початку XIX століття, коли були створені перші машини для виготовлення кованих цвяхів. Приблизно в той же час стали застосовувати верстати для отримання цвяхів з дроту.

Чи може звичайний цвях стати музейною рідкістю? Звичайно, якщо йому 19 століть. Саме такий вік мають цвяхи, знайдені при земляних роботах в Шотландії – на місці, де колись стояла римська фортеця. Коли в кінці І ст. римські легіонери залишали Британські острови, вони не захотіли залишати свої запаси цвяхів (більше 7 тонн!) в якості трофеїв для противника. Тому вони їх склали в ящик і сховали глибоко в землю. А оскільки ці цвяхи були щедро змащені жиром, вони порівняно непогано збереглися до наших днів. Що ж зробили з ними відкривачі? Бізнес. Невеликі набори цвяхів, запаковані в поліетиленові мішечки, продавались колекціонерам і музеям.