Царевич

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Cловник Грінченка

Царевич, -ча, м.царенко

Царенко, -ка, м.Царевичъ. Як його (царя) не було дома. — народились царенко і царівна. Рудч. Ск. І. 116.


Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЦАРЕ́ВИЧ, а, чол. Син царя (у 1 знач.). Був собі цар, і мав той цар одного тільки сина. Як виріс царевич і прийшла пора його женить, от цар і послав гонців [гінців] по всьому царству пошукать царевичеві невісти (Олекса Стороженко, I, 1957, 62); — Я, брате Ісаїчу, слухав обіцянки царевича [Димитрія] в Путивлі, бачив і супроводжував молоду царицю Марину до Москви... (Іван Ле, Побратими 1954, 17).

Фразеологічний словник української мови

Ілюстрації

Tsarevich1.jpg Tsarevich2.jpg Tsarevich3.jpg Tsarevich4.jpg


Див. також

Визначення цього слова у Вікіпедії[[1]]

Царевич Іван і фальшивий царевич.Українська народна казка Буковини [[2]]