Хурман
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:33, 18 листопада 2019; Iihleba.if19 (обговорення • внесок)
Хурман, -на, м. Кучеръ. Чуб. II. 362. Давай буду твого коня поганяти, буду в тебе за хурмана. Грин. II. 272. ХУ́РМАН, а, чол., заст., розм. Візник (у 1 знач.). — Найняв хурмана, та не всі гроші заплатив: треба доплатити один карбованець (Нечуй-Левицький, I, 1956, 104); Хурман порався з фаетоном, а Савка крутивсь біля нього (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 392); [Цілюрик Шміт:] Мій хурман на передку зарюмав, як стара баба (Леся Українка, IV, 1954, 250); Банда висловила думку, що непогано було б поїхати до комісара Ясеві. Хай хурман запряже коні й везе Яся у Ширмівку негайно (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 163).
ІЛЮСТРАЦІЇ
<
>
<
>
<
>
<
>
