Худоба

Словник Грінченка

Худо́ба, -би, ж. 1) Имущество, состояніе. От як умер батько, зосталася їм худоба: млин і хлів, і кіт. Рудч. Ск. II. 12. Брати будуть на худобі жити. Чуб. V. 990. 2) Домашній скотъ. Мов у кошару заганяє чужу худобу. Шевч. 657. 3) Употребл. какъ бранное слово: скотина. І очі видеру із лоба тобі (Енеєві), диявольська худоба. Котл. Ен. І. 33. Ум. Худі́бка, худі́бонька, худі́бочка. Худібку мали в себе невеличку: телицю трейтяку, птиці деякої чималенько таки, свинку. Рудч. Ск. Н. 174. Коли б же я знав, що то дочка буде, то я б скриню купував, худібоньку готував та й заміж би віддав. Грин. ІІІ. 3.

Сучасні словники

Словник української мови акадеічний словник.

ХУДО́БА, и, жін. 1. збірн. Чотириногі свійські сільськогосподарські тварини. Один Рябко, один, як палець, не дрімає, Худобу панську, мов брат рідний, доглядає (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 49); Знайшовся такий чоловік з другого села: .. — Віддай, — каже, — твою дочку за мого сина, то побачиш, яка з неї буде невсипуща хазяйка. — Добре, — каже батько, — віддам, і з нею, як сказав, третину худоби (Олекса Стороженко, I, 1957, 27); Раз Андрійко, як і завше, пас худобу: пару конячок, корову та двоє телят (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 442); У кошарах тихо ремигала худоба... (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 241); Молочна худоба; * У порівняннях. — Не можна довше стерпіти! Не можна! Пани ріжуть нас, як худобу на м'ясо, як овечок! — загула громада (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 139). ▲ Велика рогата худоба див. великий; Голландська худоба див. голландський. 2. перен., розм., лайл. Те саме, що бидло 2, 3. — Пани як пани. Що ми для них? — худоба! Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. А харч відома: глевтяк та борщ з червивою таранею (Андрій Головко, II, 1957, 195); Його дружина За предковічним звичаєм хевсурським Йому дітей родила у хліві, Бо породілля — то, мовляв, худоба... (Максим Рильський, III, 1961, 163); — За кучму сю твою велику Як дам ляща тобі я в пику, То тут тебе лизне і чорт! І очі видеру із лоба Тобі, диявольська худоба (Іван Котляревський, I, 1952, 83); Його промова перепліталась із найрізноманітнішими лайками, але щодо змісту — була дуже коротка. Всі вони — худоба і лайно (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 75). 3. збірн., діал. Майно, скарб. Я, бувало, й тому [рам'ю] рада. Хоч переміна буде, думаю. Та виберу вільну часину, позшиваю, та й пошию або керсетку або спідницю. Ото і все моє збіжжя і вся худоба! (Панас Мирний, I, 1954, 72); А старости все своє та своє торочать: і скоту багато [у молодого], і воли, і корови, і коні, і всяка худоба (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 37).

Ілюстрації