Худоба
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:39, 2 грудня 2014; Олексенко Аліна (обговорення • внесок)
Зміст
Словник Грінченка
Худо́ба, -би, ж. 1) Имущество, состояніе. От як умер батько, зосталася їм худоба: млин і хлів, і кіт. Рудч. Ск. II. 12. Брати будуть на худобі жити. Чуб. V. 990. 2) Домашній скотъ. Мов у кошару заганяє чужу худобу. Шевч. 657. 3) Употребл. какъ бранное слово: скотина. І очі видеру із лоба тобі (Енеєві), диявольська худоба. Котл. Ен. І. 33. Ум. Худі́бка, худі́бонька, худі́бочка. Худібку мали в себе невеличку: телицю трейтяку, птиці деякої чималенько таки, свинку. Рудч. Ск. Н. 174. Коли б же я знав, що то дочка буде, то я б скриню купував, худібоньку готував та й заміж би віддав. Грин. ІІІ. 3.
Сучасні словники
Словник української мови акадеічний словник.
Фразеологічний словник української мови.
Ілюстрації
|
|
|
|
Додаткові дані
== Іноземні словники.==
