Відмінності між версіями «Хрумати»
(→Академічний тлумачний словник) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:hrumati1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:hrumati2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:hrumati3.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 14:34, 29 жовтня 2018
Хрумати, -маю, -єш, гл. Ѣсть что нибудь хрустящее. Овечка п'є там, або хрума. Сим. 197. У стані хрумають коні смашне степове сіно. Мир. ХРВ. 108.
Зміст
Академічний тлумачний словник
ХРУМАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. неперех. Видавати хрумкіт при розжовуванні їжі; хрумтіти. У дворі було тихо, і тільки під повіткою хрумали та тупцяли, відганяючи оводів, коні (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 141); На возі свіжий запашний пирій. Конята, хрумаючи, форкали від задоволення (Яків Качура, II, 1958, 115); — Вівця без музики й пасеться не так... Особливо світком: стане оце Мануйло, заграє, а вони хрумають поблизу, слухають ту сопілку, неначе думають... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 234); // перех. і неперех. Їсти, жувати що-небудь з хрумкотом. Розгнуздані коні, інколи форкаючи, тихо хрумали обрік (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 36); Смачно хрумають корови траву (Андрій Головко, I, 1947, 43); — Громадянко, — враз почула Ярина голос Василя.. — Яка ви жаднюга! Ви ні з ким не поділилися оцим яблуком. Ви тихенько хрумаєте його в куточку, щоб ніхто не бачив і не просив (Олесь Донченко, IV, 1957, 132); Тягнирядно, що знічев'я хрумав житній сухар, схопився на ноги (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 242); Марко набрехав Денисові, що коли виходив надвір за картоплею, то бачив біля багаття лисицю, яка хрумала курячі кісточки (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 19). Хрумати на зубах — те саме, що Хрумтіти на зубах (див. хрумтіти). Довго не забудуть [діти] того хліба, вітром обвіяного, сонцем присмаленого, що хрумав на зубах, як пряник (Степан Васильченко, II, 1959, 167).
2. неперех. Видавати тріск, хрускіт. Їхала, кажуть, одна скупа пані і везла з собою усі свої скарби великі.. Хотіли [розбійники] в неї відняти, відібрати, так тільки хрумають її старі пучки, а не відриваються (Марко Вовчок, I, 1955, 358).
Словник лемківскої говірки
хрумати хрумам, -маш, Рс. Видавати хрумкіт при розжобуванні їжі.
Ілюстрації
|
|
|
|
