Хляпати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Хляпати, -паю, -єш, гл. 1) Хлопать. Скільки не хляпав, пановка не спалила. Чуб. І. 154. Кінські підкови хляпали. Мир. ХРВ. 301. 2) Хлестать. Стьонжечка ходила ходора ’д вітру, хляпала мене по лицю. Г. Барв. 21. 3) Падать (о чемъ либо мокромъ). Сніг хляпе. Их. Уг. 273.

  1. -аю, -аєш, розм., неперех. Утворювати глухий звук ляскання, ударяючи чимсь усією площиною об що-н.; ляскати, зачиняючи (про двері);
  2. різко піднімати й опускати вуха (про тварин)

Забавно було дивитись, як Нептун на бігу хляпав обвислим вухом і тріпав білу поноску під чорним холодним носом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 389) X. вухами

  1. байдикувати;
  2. упускати приємну або зручну нагоду.