Хлюпати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Хлю́пати, -паю, -єш, гл. Плескать, расплескивать жидкость.

Сучасні словники

Тлумачення, значення слова «хлюпати»: ХЛЮПАТИ, аю, аєш, недок.

1. неперех. Плещучи, просочуючись, видавати характерні звуки (про воду, грязь і т. ін.). В чоботях уже хлюпала власна кров (Іван Ле, Мої листи, 1945, 101); Хлюпає й хлюпає твань під ногами (Олесь Гончар, II, 1959, 145); За сосновим бором та густими кущами хлюпав широководий Дніпро (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 39); Григір вичитував хуторянам, які їхали через Троянівку на базар до Зінькова, за всякі дрібниці: за дьоготь, що по-безгосподарському хлюпає в мазниці, за те, що коняка не так запряжена (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 34); * Образно. Пшеничний океан хлюпав жовтими бурунами за обрій (Олесь Донченко, V, 1957, 139); В голубих озерах її очей хлюпає радість (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 357); // З плескотом битися, ударятися об що-небудь. Прудко пливе човен, ..за ним несе вода другий, порожній, хлюпає в його білі боки... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 387); Стало чути, як гуде бджола, хлюпає внизу під мостом річка об палі (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 528); Ось уже перед очима в них метляються верби, гнуться лози, шумлять, припадаючи до води, очерети, хлюпає в берег здійнята вітром хвиля (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 186); * Образно. Куди не глянь — у всі краї — Такі багаті врожаї,.. Комбайну важко в них пройти: Колосся хлюпає в борти (Микола Упеник, Укр. поема, 1950, 82); Зеленкувате місячне сяйво тихо хлюпало в шибку, мов далеке Чорне море (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 368); // Ударяючи по воді, з шумом занурюючись, падаючи в воду чи іншу рідину, створювати плескіт. Стиха хлюпали весла (Юрій Яновський, II, 1958, 198); Тепер стріляли з авто і з-поза нього. Але... кулі не хлюпали в воду. Вони відповідали короткою луною, в'їдаючись у твердий вапняк урвищ (Юрій Смолич, I, 1958, 102); Зрідка крякала десь качка, хлюпала в ковбані (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 86).

2. перех. і неперех. Рвучкими рухами лити, бризкати водою або іншою рідиною на кого-, що-небудь. Бігали [люди], носили відрами воду, хлюпали на вогонь, а він горів усе дужче (Борис Грінченко, II, 1963, 301); Мати зливала синові на руки. Данило хлюпав на себе холодну, свіжу воду (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 31); * Образно. Вмивалася туманом, мов молоком, ніч, хлюпала росами на доли (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 7); // Розливатися, виливатися, розпліскуватися звідкись (перев. від рвучкого поштовху, похитування тощо). Склянки бряжчали, дзвеніли та скреготали в її руках, вода хлюпала з миски (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 250); А гаряча гарбата хлюпала їм на руки, на сорочку й на лице. Вихлюпалася майже вся (Лесь Мартович, Тв., 1954, 151); Над спорожнілою мискою востаннє перехиляється відерний горщик. Хлюпає борщ, густо закришений буряком (Іван Микитенко, II, 1957, 80); // Утворювати звуки, що нагадують хлипання. Мій товариш голосно хлюпає розквашеним носом, відповідає, немов на допиті (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 115).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання