Відмінності між версіями «Хлоню»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:27e30f4ee76527617004f5c0a8cd43ed.jpg|x240px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:27e30f4ee76527617004f5c0a8cd43ed.jpg|x240px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:choihansol.jpg|x240px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:3446de92d2dcc5e007182c2ae5b700fd423397e5r1-720-540v2_hq.jpg|x240px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:3446de92d2dcc5e007182c2ae5b700fd423397e5r1-720-540v2_hq.jpg|x240px]] | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 20:39, 30 листопада 2019
Хло́ню. Звательный падежъ вмѣсто хлопче, слово ласкательное. А як же ми, хлоню мій, бурлакуючи, справимось? Коли б ти знайшов собі дівчину та одруживсь. Г. Барв. 191.
Зміст
Сучасні словники
- ХЛО́НЯ, і, чол., розм. Пестлива назва хлопця (перев. при звертанні). — Годі ж бо, годі, любий мій хлоню! Сльози вкрашають чисте обличчя (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 382); Учися, мій хлоню, відмінником будь, люби і поля, і діброви! (Володимир Сосюра, Щастя.., 1962, 120); А хлоня мій ходить як слід іще не може. Батьки ведуть його (Володимир Сосюра, II, 1958, 342). Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- ХЛО́НЮ, іменник чоловічого роду, кличного відмінку, (хлопець) [розм.] Всесвітній словник української мови
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Всесвітній словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
