Хильнути

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:32, 15 листопада 2018; Oashevchuk.ij18 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Хильнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ хилити.

Сучасні словники

ХИЛЬНУ́ТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до хилити 1, 3. Іван ухопив чарку, ..хильнув назад головою й так швидко висмикнув чарку зі стуляних [стулених] губ, що порожня чарка бахнула (Нечуй-Левицький, III, 1956, 352); Кайдашиха знов притулила губи до чарки і трохи не помилилась та не хильнула до дна (Нечуй-Левицький, II, 1956, 281); Він хильнув другий кухоль пива — так само одним духом, як і перший, заплатив, попрощався і швидко пішов (Юрій Смолич, День.., 1950, 23). ♦ Хильнути біди (лиха, горя) — те саме, що Набратися лиха (див. лихо 1). Громадяни Глинська, хильнувши біди, ставали горді, витривалі й винахідливі до всього (Василь Земляк, Лебедина зграя, 1971, 60); — Жалію, брате, бо хильнеш ти бездонну чарчину лиха на тій клятій чужині (Натан Рибак, Час, 1960, 89); Відомо, що той, хто хильнув горя сам, той щиро співчуває горю іншого (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 206).

Ілюстрації

Хильнути1.jpg Хильнути2.jpg Хильнути.jpg Хильнути4.jpg.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови

Зовнішні посилання