Хвилька

Хви́лька, -ки, ж. 1) Родъ карточной игры. 2) Валетъ въ этой игрѣ. 3) Ум. отъ хвиля.

Академічний сучасний словник(1970-1980)

ХВИЛЬКА 1, и, жін. Зменш.-пестл. до хвиля1 1. Він.., ледве переводячи віддих, стежить, як рибка смикає, як від поплавця розходяться маленькі-маленькі хвильки... (Гнат Хоткевич, I, 1966, 53); Озеро було спокійне, жодної хвильки не з'являлося на його поверхні (Володимир Владко, Аргон. Всесв., 1947, 250); Сутеніло. Десь за дощовими хмарами сідало сонце. Ніжними хвильками парувала зволожена безкрая рілля (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 34); Ясний червонястий юдлиск од паперового багаття миготів хвильками по їх щоках, по білих чолах (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 242); Він зосереджено нахмурював високий, трохи випнутий лоб, проводив рукою по м'яких хвильках темного чуба і висловлював який-небудь здогад (Іван Микитенко, II, 1957, 507); * Образно. В холоді думок ворушаться і теплі хвильки: таки побачить вона в цьому році свою сім'ю, своїх дітей у новій, на дві половини хаті (Михайло Стельмах, I, 1962, 226).

ХВИЛЬКА 2, и, жін. Зменш.-пестл. до хвиля2. Хвильні тривожної мовчанки — свиснула стріла — і заревів звір (Іван Франко, VI, 1951, 14); Іскров хвильку помовчав (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 9); Хутко «спускає» [він] заразом дві карти замість однієї і метає далі. Ніхто не помітив. Це була одна коротка, невловна хвилька (Іван Микитенко, II, 1957, 480).

♦ За (через) [якусь] хвильку — те саме, що За (через) [якусь] хвилину (див. хвилина). Сьогодні отець Олександер зовсім не довго був у Глафіри Іванівни: зайшов і вийшов за хвильку. І таке в нього на обличчі, немов вони полаялися (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 11); Тупіт ближчає, неясно доносяться два голоси, і раптом, через якусь хвильку, він, холонучи, пізнає, що це гомонять Люба і Яків Плачинда (Михайло Стельмах, I, 1962, 401); І (й) на хвильку [оком] не змигнути див. змигати; На [одну, єдину, якусь і т. ін.] хвильку — те саме, що На [одну] хвилину (див. хвилина). Він сів на лаві і на якусь хвильку застиг (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 37); — Просим вас, не миніть моєї господи, завітайте хоч на єдину хвильку!.. (Олесь Гончар, III, 1959, 319).

ХВИЛЬКА 3, и, чол. Назва гри в карти. Семен і три парубки сідають на полу і грають у хвильки (Марко Кропивницький, I, 1958, 86); Під каретами, позасвічувавши ліхтарі, грають кучери в хвильки (Панас Мирний, II, 1954, 99); Він навіть і в той час як тигр бува, коли В неділю зріжеться з сусідами у хвильки (Максим Рильський, II, 1956, 207).

Словник синонімів української мови

ХВИЛЬКА

МИТЬ (дуже короткий відрізок часу), ХВИЛИ́НА, ХВИ́ЛЯ розм., ХВИ́ЛЬКА розм., МОМЕ́НТ, МЕНТ розм., МЕТ діал. Великі дівочі очі мить дивились пильно на дві постаті перед собою (Ю. Смолич); Хвилина — і табун мов буря понесла (М. Рильський); Хай то була лише хвиля щастя, але ж вона була, і її ніхто вже не зітре з пам'яті! (М. Чабанівський); Іскров хвильку помовчав (О. Бойченко); Вона на момент розігнулась у струнку різьблену постать і знову нахилилась. Збирала гриби (О. Досвітній); Ще один мент — і свиня стягнула б дитину з лави (С. Васильченко); — Пора, — каже старший брат і встає. В один мет усі вони були на ході (Марко Вовчок).

Ілюстрації

Джерела та література

https://slovnyk.me/dict/synonyms/%D1%85%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BA%D0%B0 http://sum.in.ua/s/khvyljka