Хамло
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 08:05, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Хамло́, -ла, с. 1) Мелкія вѣтки, прутья. Кабан риється у хамло, а зайчик лізе у кущ. Рудч. Ск. І. 24. Їздили вони в ліс, набрали там на вози хамла і везуть. Драг. 175. 2) м. Неуклюжій, неотесанный человѣкъ. Він такий хамло, поки дочвала, то й сонце зайде.
