Відмінності між версіями «Фірчати»
(→Зовнішні посилання) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
- Сквіркы фірчат. Тобто цвірінькати. | - Сквіркы фірчат. Тобто цвірінькати. | ||
1) Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. | 1) Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. | ||
| − | 2) Видавати звуки "цвірінь-цвірінь" (про горобців та деяких інших пташок); щебетати. || Видавати характерні звуки, схожі на щебет птахів (про предмети). | + | 2) Видавати звуки "цвірінь-цвірінь" (про горобців та деяких інших пташок); щебетати. || Видавати характерні звуки, схожі на щебет птахів (про предмети). |
| + | |||
| + | ЦВІРІНЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. Те саме, що цвірі́нькати. Он сонечко світить надворі, сніг біліє, виблискує, цвірінчать горобці (Тесл., Вибр., 1950, 68); Сірі тіні набрали блакитних та рожевих відтінків, лісом заходилися цвірінчати, джерготіти.. різні птахи (Ю. Янов., II, 1958, 218); Сіно сухе, пахуче, а вечір теплий, земля ще пахтить денним сонцем, цвірінчать коники (Вас., II, 1959, 157); Діти швидко завчили довгого вірша й цвірінчали горобенятами з-за воріт услід Миколі (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 49). | ||
| + | |||
| + | ЦВІРІНЧА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням цвірінчати і звуки, утворювані цією дією. Там, надворі, сяяло весняне сонце, чути було гомін дітей, цвірінчання горобців у нашому дворі (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 51); Батько грає, і Юрі здасться, що він пливе по тих звуках.. Потім звуки враз пурхають, немов зграйка горобців, і з цвірінчанням розсипаються, хто куди (Юрій Смолич, II, 1958, 14). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 185. | ||
| + | |||
| + | ЦВІРІНЧА́ТИ, чу, чиш, недок. Те саме, що цвірінькати. Он сонечко світить надворі, сніг біліє, виблискує, цвірінчать горобці (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 68); Сірі тіні набрали блакитних та рожевих відтінків, лісом заходилися цвірінчати, джерготіти.. різні птахи (Юрій Яновський, II, 1958, 218); Сіно сухе, пахуче, а вечір теплий, земля ще пахтить денним сонцем, цвірінчать коники (Степан Васильченко, II, 1959, 157); Діти швидко завчили довгого вірша й цвірінчали горобенятами з-за воріт услід Миколі (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 49). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 186. | ||
| + | |||
| + | 1.Тепла нічка | ||
| + | |||
| + | Тепла нічка. Трави заросились. | ||
| + | В чорнім небі зірочки мигтять. | ||
| + | І цвірчати коники втомились — | ||
| + | У квітках осінніх тихо сплять. | ||
| + | І така гармонія спокою — | ||
| + | Непідвладна фарбам і словам. | ||
| + | Ніч осіння лине над рікою | ||
| + | І тривожить струни серця нам. | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 14:33, 17 листопада 2019
Фірчати, -чу, -чиш, гл. О кузнечикѣ, сверчкѣ и пр.: трещать. Сквірки фірчат. Вх. Лем. 4 77.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках фірчати -фірчу, -чиш, Пн. Посвистувати, видавати переривчастий звук свистіння, сюрчання. - Сквіркы фірчат. Тобто цвірінькати. 1) Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. 2) Видавати звуки "цвірінь-цвірінь" (про горобців та деяких інших пташок); щебетати. || Видавати характерні звуки, схожі на щебет птахів (про предмети).
ЦВІРІНЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. Те саме, що цвірі́нькати. Он сонечко світить надворі, сніг біліє, виблискує, цвірінчать горобці (Тесл., Вибр., 1950, 68); Сірі тіні набрали блакитних та рожевих відтінків, лісом заходилися цвірінчати, джерготіти.. різні птахи (Ю. Янов., II, 1958, 218); Сіно сухе, пахуче, а вечір теплий, земля ще пахтить денним сонцем, цвірінчать коники (Вас., II, 1959, 157); Діти швидко завчили довгого вірша й цвірінчали горобенятами з-за воріт услід Миколі (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 49).
ЦВІРІНЧА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням цвірінчати і звуки, утворювані цією дією. Там, надворі, сяяло весняне сонце, чути було гомін дітей, цвірінчання горобців у нашому дворі (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 51); Батько грає, і Юрі здасться, що він пливе по тих звуках.. Потім звуки враз пурхають, немов зграйка горобців, і з цвірінчанням розсипаються, хто куди (Юрій Смолич, II, 1958, 14). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 185.
ЦВІРІНЧА́ТИ, чу, чиш, недок. Те саме, що цвірінькати. Он сонечко світить надворі, сніг біліє, виблискує, цвірінчать горобці (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 68); Сірі тіні набрали блакитних та рожевих відтінків, лісом заходилися цвірінчати, джерготіти.. різні птахи (Юрій Яновський, II, 1958, 218); Сіно сухе, пахуче, а вечір теплий, земля ще пахтить денним сонцем, цвірінчать коники (Степан Васильченко, II, 1959, 157); Діти швидко завчили довгого вірша й цвірінчали горобенятами з-за воріт услід Миколі (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 49). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 186.
1.Тепла нічка
Тепла нічка. Трави заросились. В чорнім небі зірочки мигтять. І цвірчати коники втомились — У квітках осінніх тихо сплять. І така гармонія спокою — Непідвладна фарбам і словам. Ніч осіння лине над рікою І тривожить струни серця нам.
Ілюстрації
|
|
|
|
