Фуркання
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:01, 26 жовтня 2016; Lhdemchuk.fpmv16 (обговорення • внесок)
Фуркання -ня, с. 1) Звук, що видається фуркалом. Шейк. 2) Отлет', полет' зй шумом крильев'.
Сучасні словники
ФУ́РКАННЯ - я, сер., розм. Дія за значенням фуркати З і звуки, утворювані цією дією. З писком та фурканням ганялися одна за одною, вертілися так швидко навколо стовбура, що інколи починало здаватися, ніби то й зовсім не білочки, а рудий шарф обвивається навколо сосни (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 232); Ліс уже оживав, хоч сонце не розігнало сутіні під деревами. Чулися голоси, фуркання автомобільних моторів (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 269).
Джерело
- [<a href="http://www.hrinchenko.com//slovar/znachenie-slova/62246-furkannja.html" title="ФУРКАННЯ. Словник української мови Б.Грінченка.">ФУРКАННЯ. Словник української мови Б.Грінченка.</a> Словник українсько мови Бориса Грінченка ]
