Фукнути

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Фукнути, -ну, -неш, гл. 1) Дунуть (ртомъ). Шейк. 2) Крикнуть на кого. 3) — ким, чим. Бросить кого, что. Як ним фукне у провалу велику! Драг. 370. [[Категорія:Фу

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ФУ́КНУТИ, ну, неш, док., діал. Однокр. до фукати

1, 2..Скочив до корови й загавкав. Краса корова.. фукнула та й справила роги просто на собаку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 248);

— Давай сюди сідло! Кінь фукнув, і з сідла вся іржа пропала, а появилося дорогоцінне каміння (Три золоті слова, 1968, 168);

Перед ним [слідчим], закованим в броню мундира, цей юнак здавався жалюгідним створінням, на яке тільки фукни — і йому вже капут (Петро Колесник, Терен.., 1959, 259).

Ілюстрації

Фукнути1.jpg Фукнути2.jpg Швиргонути3.jpg Фукнути3.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

]]