Відмінності між версіями «Фудульний»

Версія за 15:25, 16 жовтня 2018

Фудульний, -а, -е. Надменный, гордый, высокомѣрный. Як би мій фудульний брат отсе знав, то ще б в лице мені дав. Федьк.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ФУДУ́ЛЬНИЙ, а, е, діал. Гордовитий, зарозумілий, пихатий. — Бідні люди не такі дуже перебірчиві [перебірливі] та фудульні. Хоч новий дім буде трохи недогідний, тут тісний, там темний або що, то їм і то буде аж надто добре (Іван Франко, III, 1950, 117); Іван був хмурний, неввічливий і дуже фу дульний (Юрій Федькович, Буковина, 1950, 59); Ото пан був! Фудульний пан.. Нема нині таких. То бувало не приступай! (Остап Вишня, II, 1956, 29).

                    Орфографія (словоформи)
        Однина                                  Множина
Називний -  фудульний                     Називний - фудульні
Родовий -   фудульного                     Родовий - фудульних
Давальний - фудульному                   Давальний - фудульним 
Знахідний - фудульний, фудульного        Знахідний - фудульні, фудульних
Орудний -   фудульним                      Орудний - фудульними
Місцевий -  у/на фудульн-ому/-ім          Місцевий - у/на фудульних

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання