Відмінності між версіями «Фикати»

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Медіа)
(Медіа)
Рядок 33: Рядок 33:
  
 
==Медіа==
 
==Медіа==
 
{{#ev:youtube|C9GTVeQuUBk}}
 
{{#ev:youtube|CS1Vdpcq4jg}}
 
 
{{#ev:youtube|jwv2wM3HUbY}}
 
{{#ev:youtube|jwv2wM3HUbY}}
 +
{{#ev:youtube|CS1Vdpcq4jg}}
 +
{{#ev:youtube|C9GTVeQuUBk}}
  
 
==Див. також==
 
==Див. також==

Версія за 22:30, 4 грудня 2019

Фикати, -каю, -єш, гл. Фыркать, сердиться. Ти, мамонько, не фикай, лем ладоньку напихай. Гол. IV. 387.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ФИРКАТИ 1, аю, аєш, недок.

1. Видавати уривчасті звуки, випускаючи повітря з ніздрів, рота (про тварин). Батіг ляснув серед гнідкової спини, зоставляючи на ній довгу смугу. Гнідко, мов опечений, кинувсь — стрибнув і, фиркаючи, пішов дрібною ходою (Панас Мирний, IV, 1955, 310); Семен уже не кричить, бо нема на кого, і тільки кінь фиркає та плюскають гумові колеса в калюжах та ямках (Гнат Хоткевич, I, 1966, 58); // Видавати такий звук, відсапуючись, віддихуючись і т. ін. (про людину). Перегуда довго тупотить ногами в сінях, обтрушує з валянок сніг і голосно фиркає (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 267); Минула хвилина, поки з води показався кулак, а потім голова хлопця. Він одсапувався, фиркав і шукав очима своїх товаришів (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 55); // розм. Сміятися, видаючи уривчасті звуки носом, ротом.

2. тільки 3 ос. Переривчасто, з шумом випускати повітря, пару, відпрацьований газ і т. ін. (про машину, мотор, паровоз і т. ін.). Весело фиркаючи, машина вирвалась на пагорок, помчала у видолинок (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 18); Паровоз, що мав відвезти мого батька, вже пихтів, фиркав, наче кінь перед бігом (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 76).

3. перен., розм. Сердитися, висловлювати незадоволення.

ФИРКАТИ 2, аю, аєш, недок., діал. Брикати (у 1, 4 знач.). — Чи ж Коні та Воли в стаді не вміють добре боронитися.., одні стаючи до середини головами і фиркаючи задніми ногами, а другі стаючи назверх рогами? (Іван Франко, IV, 1950, 127).

СЕРДИТИСЯ, джуся, дишся, недок. Бути в стані гніву, роздратування; гніватися. — Тиха [Одарка], як те ягня. Ніколи не чув я од неї недоброго слова, ніколи вона навіть, не сердилась... (Нечуй-Левицький, I, 1956, 61); Мама дуже сердилась на такі непорядки (Панас Мирний, IV, 1955, 336); Я не серджусь на сестричку, Бо вона ще невеличка, Ще не зводиться на ноги, Лиш плазу в до порога (Михайло Стельмах, Живі огні, 1954, 10); Після вчорашнього вони ніби сердились одне на одного і працювали мовчка (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 50); * Образно. Мало води в Сикавці. А що то тут бував, як ударять дощі, прибуде нараз хвиль із каламутного моря! Ото, мабуть, реве та грав, валить каміння вниз із -висоти, пінячися, сердячися (Гнат Хоткевич, II, 1966, 243).

Ілюстрації

151218121442 blow off steam 640x360 thinkstock nocredit.jpg Сердитися3.jpg Фиркати1.jpg Фиркати2.jpg

Медіа

Див. також

https://www.bbc.com/ukrainian/vert_fut/2015/12/151218_vert_fut_is_it_bad_to_bottle_up_anger_vp https://zik.ua/news/2018/07/14/vcheni_zyasuvaly_chomu_koni_fyrkayut_1366125 https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BD%D1%96%D0%B2 https://uk.wikiquote.org/wiki/%D0%93%D0%BD%D1%96%D0%B2 https://www.jw.org/uk/%D0%B1%D1%96%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%BD%D1%96-%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F/%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BA%D0%B8-%D1%96-%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%8C/%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F/%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8-%D0%B3%D0%BD%D1%96%D0%B2/

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979.

Зовнішні посилання