Усохлий

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Усо́хлий, -а, -е. Засохшій. Побачили смоковницю, всохлу від коріня. Єв. Мр. XI. 20.

Сучасні словники

УСО́ХЛИЙ (ВСО́ХЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до усохнути. Він [чоловік] був заклопотаний роботою — здіймав і випрямляв усохлі й поламані вітром деревця (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 96); Він хоче цю хату згорілу, і клуню, і даль, і дуби, Березу од вибуху всохлу, тепло від батьківського дому І Катрю у серце вмістити (Андрій Малишко, II, 1956, 56); Липи, каштани і клени вже скинули своє всохле листя (Юрій Смолич, Реве та стогне..; 1960, 272); Ось-ось гримне, розітне блискавицею небо, і поллється на землю чиста вода, сповнить всохлі криниці (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 111).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 493.

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

http://sum.in.ua/s/usokhlyj

Зовнішні посилання