Відмінності між версіями «Урубати»
(Створена сторінка: '''Урубати, -баю, -єш, '''''гл. ''1) Нарубить небольшое количество. ''Сиди ж ти, дочко, а я піду, дро...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Урубати, -баю, -єш, '''''гл. ''1) Нарубить небольшое количество. ''Сиди ж ти, дочко, а я піду, дровець урубаю. ''Рудч. Ск. II. 66. 2) Ранить рубя. 3) Имѣть достач очную силу, остроту для того, чтобы быть въ состояніи рубить — говорится какъ о человѣкѣ, такъ и объ инструментѣ. ''Та він сього не вруба, нема в його сили. Аби якою сокирою дуба не врубаєш. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати. ''Грин. І. 237. | '''Урубати, -баю, -єш, '''''гл. ''1) Нарубить небольшое количество. ''Сиди ж ти, дочко, а я піду, дровець урубаю. ''Рудч. Ск. II. 66. 2) Ранить рубя. 3) Имѣть достач очную силу, остроту для того, чтобы быть въ состояніи рубить — говорится какъ о человѣкѣ, такъ и объ инструментѣ. ''Та він сього не вруба, нема в його сили. Аби якою сокирою дуба не врубаєш. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати. ''Грин. І. 237. | ||
[[Категорія:Ур]] | [[Категорія:Ур]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | УРУБАТИ 1 (ВРУБАТИ), аю, аєш, док., перех. | ||
| + | 1. Рубаючи, заготовити яку-небудь кількість чогось (перев. дров). [Юлія:] Та треба дров урубати. Хотіла розпалювати, та не найшла ані полінця дрібного (Іван Франко, IX, 1952, 154); Дем'ян і Костянтин.. вийшли того ранку до лісу врубати дров (Павло Загребельний, Диво, 1968, 254). | ||
| + | 2. Рубаючи, відокремити частину від цілого. * Образно. [Палажка:] Не раю я тобі, парубче, встрявати до неї.. [Хвенька:] Хвоста, кажу, врубають! (Панас Мирний, V, 1955, 214). | ||
| + | 3. Розсікти що-небудь чимось гострим. [Дівчина:] Ганно Семенівно, там батько прийшли... На порозі сидять... Сокирою ногу врубали, дак приказували, щоб дали тієї плівки, що у вас є, що одразу кров припиняє (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 463). | ||
| + | 4. Мати здатність або можливість розсікти когось, щось. Навряд чи й сокира врубає той лід (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 98); — А сам він.. такий, що його, мати божа! — ні куля не бере, ні шабля не еру ба, мов залізо або тую крицю (Данило Мордовець, I, 1958, 98); Михайлик шаблею врубати його вже не міг, але ще діставав гостряком до правої п'яти (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 234). | ||
| + | |||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | Урубати, -баю, -єш, гл. 1) Нарубить небольшое количество. Сиди ж ти, дочко, а я піду, дровець урубаю. Рудч. Ск. II. 66. 2) Ранить рубя. 3) Имѣть достач очную силу, остроту для того, чтобы быть въ состояніи рубить — говорится какъ о человѣкѣ, такъ и объ инструментѣ. Та він сього не вруба, — нема в його сили. Аби якою сокирою дуба не врубаєш. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати. Грин. І. 237. | ||
| + | |||
| + | ==Іноземні словники== | ||
| + | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | урубати | ||
| + | урубати | ||
| + | I (вруба́ти), -а́ю, -а́єш, док., перех. | ||
| + | 1) Рубаючи, заготовити яку-небудь кількість чогось (перев. дров). | ||
| + | 2) Рубаючи, відокремити частину від цілого. | ||
| + | 3) Розсікти що-небудь чимось гострим. | ||
| + | 4) Мати здатність або можливість розсікти когось, щось. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Урубати.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Урубати1.jpg |x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Урубати2.jpg |x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| hV8xPLmZaSc }} | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Версія за 00:51, 3 листопада 2021
Урубати, -баю, -єш, гл. 1) Нарубить небольшое количество. Сиди ж ти, дочко, а я піду, дровець урубаю. Рудч. Ск. II. 66. 2) Ранить рубя. 3) Имѣть достач очную силу, остроту для того, чтобы быть въ состояніи рубить — говорится какъ о человѣкѣ, такъ и объ инструментѣ. Та він сього не вруба, нема в його сили. Аби якою сокирою дуба не врубаєш. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати. Грин. І. 237.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
УРУБАТИ 1 (ВРУБАТИ), аю, аєш, док., перех. 1. Рубаючи, заготовити яку-небудь кількість чогось (перев. дров). [Юлія:] Та треба дров урубати. Хотіла розпалювати, та не найшла ані полінця дрібного (Іван Франко, IX, 1952, 154); Дем'ян і Костянтин.. вийшли того ранку до лісу врубати дров (Павло Загребельний, Диво, 1968, 254). 2. Рубаючи, відокремити частину від цілого. * Образно. [Палажка:] Не раю я тобі, парубче, встрявати до неї.. [Хвенька:] Хвоста, кажу, врубають! (Панас Мирний, V, 1955, 214). 3. Розсікти що-небудь чимось гострим. [Дівчина:] Ганно Семенівно, там батько прийшли... На порозі сидять... Сокирою ногу врубали, дак приказували, щоб дали тієї плівки, що у вас є, що одразу кров припиняє (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 463). 4. Мати здатність або можливість розсікти когось, щось. Навряд чи й сокира врубає той лід (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 98); — А сам він.. такий, що його, мати божа! — ні куля не бере, ні шабля не еру ба, мов залізо або тую крицю (Данило Мордовець, I, 1958, 98); Михайлик шаблею врубати його вже не міг, але ще діставав гостряком до правої п'яти (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 234).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Урубати, -баю, -єш, гл. 1) Нарубить небольшое количество. Сиди ж ти, дочко, а я піду, дровець урубаю. Рудч. Ск. II. 66. 2) Ранить рубя. 3) Имѣть достач очную силу, остроту для того, чтобы быть въ состояніи рубить — говорится какъ о человѣкѣ, такъ и объ инструментѣ. Та він сього не вруба, — нема в його сили. Аби якою сокирою дуба не врубаєш. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати. Грин. І. 237.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
урубати урубати I (вруба́ти), -а́ю, -а́єш, док., перех. 1) Рубаючи, заготовити яку-небудь кількість чогось (перев. дров). 2) Рубаючи, відокремити частину від цілого. 3) Розсікти що-небудь чимось гострим. 4) Мати здатність або можливість розсікти когось, щось.
Ілюстрації
|
|
|
