Відмінності між версіями «Уробляти»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Уробляти, -ляю, -єш, '''сов. в. '''уробити, -блю, -биш, '''''гл. ''1) Вдѣлывать, вдѣлать, вставлять, в...)
 
(не показані 4 проміжні версії цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Уробляти, -ляю, -єш, '''сов. в. '''уробити, -блю, -биш, '''''гл. ''1) Вдѣлывать, вдѣлать, вставлять, вставить. 2) Дѣлать, сдѣлать, нарабатывать, наработать. ''Во которий чоловік теє уробляє, повік той щастя собі має. ''АД. І. 187. ''Літом і мале піде, то вробить. ''Ном. № 551. ''Як ручки вроблять, так спина й зносить. ''Грин. II. 310. ''Піду додому, мо що небудь до вечора вроблю. Рано вставши, багато вробиш. ''Грин. І. 239. ''Пішов.... на поле подивиться, що вона вробила. ''Рудч. 3) Дѣлать, сдѣлать, смастерить. ''А вробимо топірчики та з самої сталі. ''Гол. І. 164. 4) Воздѣлывать, воздѣлать, обрабатывать, обработать. ''Тут які рівненькі ріллі, не так, як у нас. Е, бо лучче вроблено. ''Новомоск. у. 5) — '''у що'''. Запачкивать, запачкать, загадить во что. ''Ото як уробила рукав у сажу. ''6) '''Вробити волю'''. Исполнить желаніе. ''Мила волю уробила: главку йому поїскала. ''Гол. I. 84.  
 
'''Уробляти, -ляю, -єш, '''сов. в. '''уробити, -блю, -биш, '''''гл. ''1) Вдѣлывать, вдѣлать, вставлять, вставить. 2) Дѣлать, сдѣлать, нарабатывать, наработать. ''Во которий чоловік теє уробляє, повік той щастя собі має. ''АД. І. 187. ''Літом і мале піде, то вробить. ''Ном. № 551. ''Як ручки вроблять, так спина й зносить. ''Грин. II. 310. ''Піду додому, мо що небудь до вечора вроблю. Рано вставши, багато вробиш. ''Грин. І. 239. ''Пішов.... на поле подивиться, що вона вробила. ''Рудч. 3) Дѣлать, сдѣлать, смастерить. ''А вробимо топірчики та з самої сталі. ''Гол. І. 164. 4) Воздѣлывать, воздѣлать, обрабатывать, обработать. ''Тут які рівненькі ріллі, не так, як у нас. Е, бо лучче вроблено. ''Новомоск. у. 5) — '''у що'''. Запачкивать, запачкать, загадить во что. ''Ото як уробила рукав у сажу. ''6) '''Вробити волю'''. Исполнить желаніе. ''Мила волю уробила: главку йому поїскала. ''Гол. I. 84.  
 
[[Категорія:Ур]]
 
[[Категорія:Ур]]
 +
 +
 +
==Сучасні словники==
 +
 +
Тлумачення слова у сучасних словниках
 +
 +
УРОБЛЯТИ1 (ВРОБЛЯТИ), яю, яєш, недок., УРОБИТИ (ВРОБИТИ), облю, обиш; мн. уроблять; док., перех. і неперех., розм . 1. Виконувати певну роботу. - Хіба я барюся? Я й так он скільки вробив! - виправлявся наймит, оббиваючи мітлу (Гр., І, 1963, 264); // тільки док. Зробити що-небудь. А тим часом підсушував [Марусяк] собі сухарів з комісника [назва хліба], уробив постоли, бо знав, що у чоботах далеко не зайде (Хотк., II, 1966, 103); Випорядив [Юра] її [комірчину], вибілив, поклав грубку, невеличку піч, щоб ватру можна розкласти, вробив собі два ослони (Круш., Буденний хліб.., 1960, 176).
 +
 +
2. Те саме, що заробляти. Спочив би на старість. Сини і онуки Вробили б на хліб і до хліба доволі (Мал., II, 1956, 16).
 +
 +
Словник ua портал української мови і культури https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%B8
 +
 +
 +
ЗАРОБЛЯ́ТИ (мати право або домовленість на плату за виконану роботу), УРОБЛЯ́ТИ[ВРОБЛЯ́ТИ]розм.,ЗАПРАЦЬО́ВУВАТИрідко;ПРИРОБЛЯ́ТИ[ПРИРО́БЛЮВАТИ], ПІДРОБЛЯ́ТИ[ПІДРО́БЛЮВАТИ] (додатково, понад основний заробіток); ОТРИ́МУВАТИ, ОДЕ́РЖУВАТИ, БРА́ТИ (перев. на руки). - Док.: зароби́ти, уроби́ти[вроби́ти], запрацюва́ти, прироби́ти, підроби́ти, отри́мати, оде́ржати. - Доярки тепер добре заробляють, не те, що раніше (Є. Гуцало); Спочив би на старість. Сини і онуки Вробили б на хліб і до хліба доволі (А. Малишко); Він.. чесно запрацював ті гроші, він потом обливався шість повних літ, спину не розгинав... (Мирослав Ірчан); Паськам в’язала, копала, приробляла корму телиці на зиму (К. Гордієнко); І ти ростеш поміж сиріток, і вже одержуєш платню, і носиш матері (В. Сосюра); - Та дівчина, що у мене була, п’ятнадцять карбованців на рік брала на моїй одежі (Панас Мирний).
 +
 +
Словник синонімів. Всесвітній словник української мови https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%B8
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 +
|}
 +
 +
==Медіа==
 +
 +
==Див. також==
 +
 +
==Джерела та література==
 +
 +
==Зовнішні посилання==
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології, культури і мистецтва]]
 +
[[Категорія:Слова 2022 року]]
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології, культури і мистецтва]] [[Категорія:Слова 2023 року]]

Версія за 17:49, 29 березня 2024

Уробляти, -ляю, -єш, сов. в. уробити, -блю, -биш, гл. 1) Вдѣлывать, вдѣлать, вставлять, вставить. 2) Дѣлать, сдѣлать, нарабатывать, наработать. Во которий чоловік теє уробляє, повік той щастя собі має. АД. І. 187. Літом і мале піде, то вробить. Ном. № 551. Як ручки вроблять, так спина й зносить. Грин. II. 310. Піду додому, мо що небудь до вечора вроблю. Рано вставши, багато вробиш. Грин. І. 239. Пішов.... на поле подивиться, що вона вробила. Рудч. 3) Дѣлать, сдѣлать, смастерить. А вробимо топірчики та з самої сталі. Гол. І. 164. 4) Воздѣлывать, воздѣлать, обрабатывать, обработать. Тут які рівненькі ріллі, не так, як у нас. Е, бо лучче вроблено. Новомоск. у. 5) — у що. Запачкивать, запачкать, загадить во что. Ото як уробила рукав у сажу. 6) Вробити волю. Исполнить желаніе. Мила волю уробила: главку йому поїскала. Гол. I. 84.


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

УРОБЛЯТИ1 (ВРОБЛЯТИ), яю, яєш, недок., УРОБИТИ (ВРОБИТИ), облю, обиш; мн. уроблять; док., перех. і неперех., розм . 1. Виконувати певну роботу. - Хіба я барюся? Я й так он скільки вробив! - виправлявся наймит, оббиваючи мітлу (Гр., І, 1963, 264); // тільки док. Зробити що-небудь. А тим часом підсушував [Марусяк] собі сухарів з комісника [назва хліба], уробив постоли, бо знав, що у чоботах далеко не зайде (Хотк., II, 1966, 103); Випорядив [Юра] її [комірчину], вибілив, поклав грубку, невеличку піч, щоб ватру можна розкласти, вробив собі два ослони (Круш., Буденний хліб.., 1960, 176).

2. Те саме, що заробляти. Спочив би на старість. Сини і онуки Вробили б на хліб і до хліба доволі (Мал., II, 1956, 16).

Словник ua портал української мови і культури https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%B8


ЗАРОБЛЯ́ТИ (мати право або домовленість на плату за виконану роботу), УРОБЛЯ́ТИ[ВРОБЛЯ́ТИ]розм.,ЗАПРАЦЬО́ВУВАТИрідко;ПРИРОБЛЯ́ТИ[ПРИРО́БЛЮВАТИ], ПІДРОБЛЯ́ТИ[ПІДРО́БЛЮВАТИ] (додатково, понад основний заробіток); ОТРИ́МУВАТИ, ОДЕ́РЖУВАТИ, БРА́ТИ (перев. на руки). - Док.: зароби́ти, уроби́ти[вроби́ти], запрацюва́ти, прироби́ти, підроби́ти, отри́мати, оде́ржати. - Доярки тепер добре заробляють, не те, що раніше (Є. Гуцало); Спочив би на старість. Сини і онуки Вробили б на хліб і до хліба доволі (А. Малишко); Він.. чесно запрацював ті гроші, він потом обливався шість повних літ, спину не розгинав... (Мирослав Ірчан); Паськам в’язала, копала, приробляла корму телиці на зиму (К. Гордієнко); І ти ростеш поміж сиріток, і вже одержуєш платню, і носиш матері (В. Сосюра); - Та дівчина, що у мене була, п’ятнадцять карбованців на рік брала на моїй одежі (Панас Мирний).

Словник синонімів. Всесвітній словник української мови https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%B8

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Уробляти&oldid=379349