Відмінності між версіями «Ураг»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Словник синонімів)
(Ілюстрації)
Рядок 23: Рядок 23:
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ворог00.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ворог11.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ворог22.jpg|x140px]]  
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ворог33.jpg|x140px]]
 
|}
 
|}
  

Версія за 19:30, 23 жовтня 2018

Ураг, -га, м. = Враг.


Сучасні словники

ВРАГ,-а, чол., заст.

1. поет. Ворог.

І на оновленій землі Врага не буде, супостата (Тарас Шевченко, II, 1953, 347); Ей юначе, ти п'яний наче, не заглиблюєшся в життя. Нам робити та врагів бити (Павло Тичина, I, 1957, 188).

2. лайл. Нечиста сила; чорт.

Хто йде — із ляку швидш звертає, Та ще й налає: «Який це враг її [Бочку] приніс? Нехай їй біс!» (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 44); — Скачи, враже, як пан козак каже! (Яків Качура, II, 1958, 463).

Враг його (тебе і т. ін.) бери, лайл. — хай він пропаде (пропадай ти і т. ін.).

Здихай, враг тебе бери з усім кодлом, хіба мені що? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 28); Враг його (їх) [матір] зна (знає), лайл. — хто його знає; невідомо. — За що ж його узяли? — А враг їх матір знає (Панас Мирний, I, 1954, 298); [Іван:] Бреду горем, мов тим морем, і враг його зна, коли перебреду (Марко Кропивницький, I, 1958, 65); Враг його (їх) матері, лайл. — висловлення-вигук для вираження незадоволення тощо. — І справді вийшов рій! О, враг його матері! І вибрав же тобі час, коли ми могорич п'ємо! (Нечуй-Левицький, IV, 1955, 195); Враг його (тебе і т. ін.) не взяв — нічого з ним (з тобою і т. ін.) не сталося, не трапилося. Обминають [богослови] мою хату або приїдуть, об'їдять, обіп'ють, понюхають та й поїдуть. А мої дочки сидять, хоч і гарні, враг їх не взяв (Нечуй-Левицький, I, 1956, 121); Хай йому враг — що буде, те й буде; байдуже, все одно. [Репиха:] На тобі твого карбованця, хай йому враг!.. (Марко Кропивницький, III, 1959, 78).

Враг його́ (їх) [ма́тір] зна (зна́є), лайл. — хто його знає; невідомо. — За що ж його узяли? — А враг їх матір знає (Мирний, І, 1954, 298); [Іван:] Бреду горем, мов тим морем, і враг його зна, коли перебреду (Кроп., І, 1958, 65); Враг його́ (їх) ма́тері, лайл. — висловлення-вигук для вираження незадоволення тощо. — І справді вийшов рій! О, враг його матері! І вибрав же тобі час, коли ми могорич п’ємо! (Н.-Лев., IV, 1955, 195); Враг його́ (тебе́ і т. ін.) не взяв — нічого з ним (з тобою і т. ін.) не сталося, не трапилося. Обминають [богослови] мою хату або приїдуть, об’їдять, обіп’ють, понюхають та й поїдуть. А мої дочки сидять, хоч і гарні, враг їх не взяв (Н.-Лев., І, 1956, 121); Хай йому́ враг — що буде, те й буде; байдуже, все одно. [Репиха:] На тобі твого карбованця, хай йому враг!.. (Кроп., III, 1959, 78).

Ілюстрації

Ворог00.jpg Ворог11.jpg Ворог22.jpg Ворог33.jpg

Словник відмінків

Враг.png
  • враг - іменник, чоловічий рід, істота

Словник синонімів

ВО́РОГ (той, хто перебуває в стані ворожнечі з ким-небудь, негативно ставиться до когось, чогось, протидіє чим-небудь), НЕ́ДРУГ, СУПРОТИ́ВНИК, ПРОТИ́ВНИК, НЕДОБРОЗИ́ЧЛИВЕЦЬ, НЕНАВИ́СНИК, НЕПРИ́ЯТЕЛЬ розм.,ВОРІЖЕ́НЬКИ мн., фольк., ВРАГ заст., поет. Тимко відвернувся, аж шия хруснула: то був його ворог по парубоцтву Сергій Золотаренко (Григорій Тютюнник); Софія недолюблювала дітей, інтуїтивно почуваючи в них якихось потенційних недругів (О. Гончар); Козак Мусій Половець збив свого супротивника з ніг (О. Довженко); З гори від каменеломень женеться в долину з десяток .. пастушків.. Побачили противників і зупинилися (У. Самчук); За ним [князем Єремією] потягли руку й інші пани, ненависники козаків та хлопів (І. Нечуй-Левицький); Насудяться воріженьки, - Дівка заміж піде (пісня); І на оновленій землі Врага не буде, супостата (Т. Шевченко). ВО́РОГ збірн. (ворожі сили), НЕ́ДРУГ, ПРОТИ́ВНИК, СУПРОТИ́ВНИК, НЕПРИ́ЯТЕЛЬ розм.,ВРАГ заст., поет.,СУПОСТА́Т заст. Народ не хоче знову чути ридання матерів,.. не хоче бачити своїх синів скривавленими, скаліченими, вбитими нещадною рукою ворога і супостата (М. Рильський); Піднявсь на ляхів і на всіх недругів отчизни батько Хмельницький (П. Куліш); Противник почав обстрілювати дзот (В. Кучер); Тікав супротивник з укріплень (І. Нехода); Він з такою рішучістю і силою натиснув на неприятеля, що французи змушені були ретируватись (П. Кочура). ЧОРТ (уявна надприродна істота, яка втілює в собі зло), БІС, ЧОРТЯ́КА розм., ГА́СПИД[А́СПИД] розм.,ГАСПИДЯ́КА підсил. розм.,ДІ́ДЬКО розм.,КУЦА́К розм.,КУ́ЦИЙ розм.,КУЦА́Нрозм.,КУЦЬ розм., АНТИ́ПКО діал.,А́РІДНИК діал.,МОЛЬФА́Р[МОЛФА́Р] діал.,АНЦИ́ХРИСТ[АНТИ́ХРИСТ] заст.,БЕНЕ́РЯ заст.;ДЕ́МОН, ГЕ́МОН (в античній міфології); ДИЯ́ВОЛ, САТАНА (вища істота серед тих, хто втілює в собі зло); ЛУЦИ́ПЕР[ЛЮЦИ́ПЕР], ЛЮЦИ́ФЕР (володар пекла і зла); ПЕКЕ́ЛЬНИК (злий дух, що живе в пеклі); ЛУКА́ВИЙ, НЕЧИ́СТИЙ, НЕЧИ́СТА СИ́ЛА, НЕЧИ́СТИЙ ДУХ, ЗЛИЙ ДУХ, ЛИХИ́Й ДУХ, ДУХ ТЬМИ[ПІТЬМИ́], ДУХ ТЕМНОТИ́, ДУХ МЛИ, ЛИХИ́Й, ЧО́РНИЙ, ЧО́РНА СИ́ЛА, ВРАГ заст., ПРОКЛЯ́ТИЙ рідше (уживається перев. в розмовно-побутовій мові як евфемізм з метою уникнути вживання слів "чорт", "диявол"); ДОМОВИ́К, ДОМОВИ́Й, ХОВА́НЕЦЬ діал. (той, що живе в домі); ВОДЯНИ́К, ВОДЯНИ́Й рідше,ТОЙ, ЩО ГРЕ́БЛІ РВЕ розм. (той, що живе в озерах, річках тощо); АНЦИ́БОЛОТ діал., АНЦИ́БОЛ діал., АНЦИ́БОЛОТНИК діал.,БОЛОТЯНИ́К діал. (той, що живе в болоті); ЛІСОВИ́К, ЛІСОВИ́Й, ЩЕ́ЗНИК, ГАЙОВИ́К, ЛІСУ́Н заст., ПОЛІСУ́Н заст. (той, що живе в лісі); ОЧЕРЕТЯНИК (той, що живе в очереті); ПОЛЬОВИ́Й (той, що живе в полі); ШАЙТА́Н (у мусульманській міфології). - Я до чорта, а він від мене; я за ним, а проклятий чортяка та у сіни (Г. Квітка-Основ’яненко); Чорти бувають водяні, степові, хатні й лісові. З водяних найголовніший - анциболот. Це головне начальство над усіма водяними чортами; потім водяний чорт - це той, що греблі рве.. З хатніх чортів найперший чорт - це дідько.. Цей дідько як удень, то все на горищі сидить, а як уночі, то шастає по сінях та по коморах. Із лісових чортів є лісовик-чорт; він білий, а п’ятки смалені; цей кріпко дурить людей (І. Шаповал); Здоровий сам [Лев], кудлата грива, На пиці широченний ніс, - Не тільки миша полохлива, Злякався б навіть і сам біс (Л. Глібов); Обхрестивсь та й беркиць з верби впрост на гаспидові ріжки... Несамовито захарчав гаспид... (Марко Вовчок); Куцим, або куцаком звуть у нас того, хто в пеклі грішників припікає (Ганна Барвінок); З-за купини вискакує Куць, молоденький чортик-паничик (Леся Українка); Ходили перекази, що в негоду в річці товчуться антипки, чорти тобто, ловлять русалок, аби кохатися з ними (М. Олійник); Знав [Іван], що на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім (М. Коцюбинський); Гуцул лякався не тільки пана і жандарма, він жахався на кожному кроці відьми, упиря, мольфара і всякого іншого чортовиння (П. Козланюк); Що куля минає, то ще й нічого: єсть такі діди, на Чорномор’ї були, від кулі теж заговорюють.. А от як із нечистою силою що - то анцихрист (М. Хвильовий); - Вважаєш, майор з антихристами знається? (П. Автомонов); [Катря:] За мною оце проти середи бенеря гналась... (М. Кропивницький); "Чи янгол з неба оце з’явиться мені серед цього пишного натовпу князів та магнатів, чи демон з пекла прийняв лицарський .. пишний, чудовий вид і вмішався серед молодих магнатів, щоб одразу і так несподівано стривожити мою душу..." (І. Нечуй-Левицький); - Поїду в Київ, помолюся. Молитва, може, прожене Диявола... (Т. Шевченко); - Загримів грім, затріщали дуби в лісі, блиснула блискавка. Глянув я додолу, аж з розколини висовується сатана... (І. Нечуй-Левицький); "Хахол - чорт і до самого луципера доступить, не то до губернатора" (Панас Мирний); Колись прилучилось у пеклі, що підстарший чорт тяжко занедужав.. Їх, пекельників, і наші пани не переважать (Марко Вовчок); [Степан:] То гріх і перед Богом, і перед людьми, то лукавий кам’янить тобі серце! (М. Старицький); Тільки страшно! А що, як то нечиста сила туди коні приведе? Денис боявся нечистого, хоч і знав, що від його легко оборонитися хрестом (Б. Грінченко); - Обзивайсь, коли ти не нечистий дух! (Панас Мирний); Забобонному татаринові здавалося, ніби то відьма накликає на нього духів тьми (З. Тулуб); [Сестра Серафима:] Дух темноти погибельний боїться ясного лиця праведного. Да воскресне Бог й разточаться врази єго!.. (Панас Мирний); Мов духи мли з картини Рєпіна зняли цього стрункого гайдамаку і повтікали з переляку (В. Сосюра); Сивилла грошики в калитку, Піднявши пелену і свитку, - Ізслизла, мов лихий злизав (І. Котляревський); Куди вас враг несе до гаспидського сина? (Є. Гребінка); Недаром пут [у штольні] такий сопух. Певно, що се не від святого, а від проклятого (І. Франко); Ні разу не трапилося [Олексі] відчути на собі чортові пазурі, відьомське шахрайство, підступ чи лісовика, чи домовика, чи водяника (Г. Хоткевич); - Чого, Парасю, ти блідна? - Ох, ненько! Домовий триклятий Мене все кликав до вікна. Весь чорний, мов ведмідь кудлатий (П. Грабовський); Пан учитель Лупина підслухав, як діти розповідали собі, що будник при залізниці держить у своїй хаті хованця, замкненого у маленькій рурці (О. Ковінька); - А в лісі живе полісун... А в полі живе польовий - і то нечиста сила... А в очереті над річкою очеретяник - вибігає з очерету білим бараном і лякає людей... А в воді живе водяник - цей у зелений кушир уплутається, пакості чинить, греблі рве... А в болоті живе болотяник - такий замурзаний та вкалений... (Б. Грінченко); [Русалка (випливає на берег і кричить):] Дідусю! Лісовий! біда! рятуйте! (Леся Українка); Щезник - темний дух гірського лісу (Є. Гуцало); Гомонять ялини, сосни - бір не спить. Чую я: лісун кудлатий тут лежить (І. Драй-Хмара); І знов шайтан нашіптує їй грішні думки, каламутить спокій (М. Коцюбинський).

Див. також

ВО́РОГ, -а, чол.

1. Той, хто перебуває в стані ворожнечі, боротьби з ким-небудь; недруг, супротивник.

Стали вони тяжкими ворогами. Кожен кожному робив перешкоди, кожен кожного судив між людьми (Панас Мирний, II, 1954, 118); [Ярчук:] Є у нашого шановного Порфирія Марковича особисті вороги чи нема? (Іван Микитенко, I, 1957, 391); // чого. Принциповий противник чого-небудь.

Ворог всякої фрази,.. Драгоманов у своїх статтях, а ще більше в листах до галичан.. відучував їх од пустої фразеології (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 31).

Внутрішній ворог — той, хто заподіює шкоду всередині країни, вороже ставиться до існуючого ладу;

Зовнішній ворог — той, хто зазіхає, нападає на країну ззовні, порушуючи її кордони. При дружбі народів нашої країни нам не страшні ніякі ні внутрішні, ні зовнішні вороги (Тези про 300-річчя возз'єднання.., 1954, 28).

2. також збірн. Супротивник на війні, у воєнних діях.

А тут кричать та в труби сурмлять,.. В наскок яряться вороги (Іван Котляревський, I, 1952, 233); Дав [комісар] розпорядження партизанам відтягти ворога вбік (Юрій Яновський, I, 1958, 279).

3. перен. Шкідник сільськогосподарських рослин, лісу і т. ін.

Тихович вірив у можливість боротьби з ворогом винограду [філоксерою] (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 223); Багато ворогів має ліс. Особливо великої шкоди завдають йому численні шкідники (Колгоспник України, 7, 1956, 12).

♦ Не взяв його (тебе і т. ін.)ворог — те саме, що Не взяв його (тебе і т. ін.) враг (див. враг). — Там у Петра Лукича нова наймичка та ще, не взяв її ворог, крижаста така...(Панас Мирний, III, 1954, 86).

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 756.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 739.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 756.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 756.

Зовнішні посилання