Упирь

Упи́рь, -ря, м. Мертвецъ, сосущій кровь живыхъ, упырь. Один чоловік умер та й став упирем. А упирі кров з людей п’ють. Грин. II. 96.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

УПИ́Р, я, чол. Те саме, що вампір 1, 2. — Я Тибр старий! — ось придивись. Я тут водою управляю, Тобі я вірно помагаю, Я не прочвара, не упир (Іван Котляревський, I, 1952, 200); Гуцул лякався не тільки пана і жандарма, він жахався на кожному кроці відьми, упиря, мольфара і всякого іншого чортовиння (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 4).

Публічний електронній словник української мови

Упирь, ря, м. Мертвецъ, сосущій кровь живыхъ, упырь. Один чоловік умер та й став упирем. А упирі кров з людей п’ють. Грин. II. 96.

Цікаві відомості про упирів

Упи́р (опи́р, вампір) — міфологічний образ у фольклорі европейських народів: мрець, який нібито виходить з могили, щоб смоктати кров живих людей. Українські міфологічні леґенди малюють образ Упира як старшого над відьмами. Образ його зустрічається і в українській літературі, зокрема в творах І. Котляревського, І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки та ін.

Упир приблизно відповідає вампіру в європейській міфології і має багато спільного з вурдалаком в східнослов'янскій традиції, однак ще в XIX ст. ці персонажі диференціювались.

Побутує кілька варіантів трактування цього образу. Згідно з одними уявленнями, упир є сином чорта й відьми. Живе він як звичайна людина, однак з-поміж інших вирізняється злістю. Згідно з іншим віруванням, упирі мають тільки людський вигляд, а за своєю суттю це є справжні чорти. Існує вірування, що упирі — це трупи відьом та інших людей, у які після смерті вселяються чорти і приводять їх у рух. Упирем може стати будь-яка людина, якщо її обвіє степовий вітер. Своїм зовнішнім виглядом упир може не відрізнятися від звичайних людей або ж відрізнятися дуже рум'яним кольором обличчя. Іноді упирями вважають дітей (з великою головою, довгими руками й ногами), які можуть передбачати майбутнє. Досить часто народна уява поділяє упирів на дві групи: живих та мертвих. Характерними ознаками мертвих упирів є те, що вони мають червоне обличчя, яке у домовині повернуте донизу. Мертвий упир ніколи не розкладається. Живий упир теж має червоне обличчя і дуже міцну статуру, яка потрібна йому для того, щоб на своїй спині носити мертвого упиря. Мертвий без живого не може бути шкідливим, оскільки сам не має здатності ходити.[1] О. Афанасьєв стверджує, що упирі — це злісні блукаючі мерці, які за життя були чаклунами, вовкулаками або людьми, яких не приймала церква /вбивці, єретики, боговідступники/. Вночі упирі встають зі своїх гробів і ходять по світу. Вони заходять у хати, накидаються на сонних людей /найчастіше — на немовлят/ і висмоктують їхню кров /потинають/, в результаті чого людина помирає. Вони можуть розгулювати по землі до співу перших півнів, а потім кидаються до своїх могил. Щоб позбавитися від упирів, люди відкопували їхні могили і пробивали груди мерця осиковим кілком. Якщо це не допомагало, труп спалювали. Упирів вважали причиною засух, неврожаїв, епідемій. В українській демонології упир є символом зла, смерті, біди, епідемій та стихійного лиха.

Упирями вважали деяких історичних осіб. Наприклад, генерального обозного В. Борковського вважали упирем, тому пробили осиковим колом. Надалі ця подія була зображена на стіні Троїцького собору в Чернігові.

Факти

Старокиївська гора

• Особливу увагу заслуговує поховання вампіра на Старокиївської гори. На її північно-західному схилі археологи виявили залишки житла. Під зотліл підлогою і було виявлено поховання. Це поховання неканонічно по всіх деталях обряду. Викликає подив незвичайна орієнтацією тіла небіжчика (головою на північ) і розташування поховання під підлогою житлової споруди: «Контури ями не простежуються. Поховання жіноче, скелет витягнутий на спині і лежить головою на північ. Судячи по залишках напівзотлілого дерева, що зберігся у вигляді смуг волокнами по лінії Північ-Південь, поховання, мабуть, перебувало в труні. В області попереку воно було наскрізь пробито великим залізним цвяхом - довжиною понад 8 см, шириною до 1 см, кінець якого був загнутий з зовнішньої сторони дна труни. Досить імовірно, що цей випадок пов'язаний з ритуалом «посмертного умертвіння упиря». Надзвичайна орієнтація поховання (головою на північ), пробивання гвоздем і глибина нижче звичайного поховання (на глибині 1,8 м від денної поверхні), різко виділяє поховання з усіх інших досліджених на Старокиївській горі »(С. Кілієвич. Дитинець Києва. - К., 1982).

• В середині 90-х рр. XX століття археологи в районі Львівської площі виявили стародавнє поховання. Крізь скелет і залишки труни проходив іржавий залізний костиль - немов померлого прибили до домовину. Подібне проводилося не тільки заради «посмертного умертвіння», а й для того, щоб «нечистий небіжчик» не зміг покинути могилу (Д. Киянський. Дивні історії трапляютоюься в історії // газ. «Дзеркало тижня», 22-28.01.2000).

Кладовище у Челаковиці

• У старі часи упирями вважали померлих чаклунів, які не гнили в гробах і нападали на людей. Упирі по ночах покидають свої могили, щоб душити сплячих та пити їх кров. Їх представляли синіми особами і закутаними в чорний плащ. На правому боці Дніпра упирями називали дітей-виродків з великою головою, довгими руками і ногами, що страждають розм'якшенням кісток (А. Селецький. Чаклунство в південно-західній Русі. - К., 1886). Ще упирями вважали дітей з подвійним рядом зубів, із заячою губою і деформацією черепа. За переказами, майбутній гетьман Сірко народився з зубами, чим викликав забобонний страх односельчан. Немовлят з вродженим каліцтвом часто вбивали, вважаючи їх зачатими від нечисті. За повір'ями, упиря можна зустріти при повному місяці, особливо на день рівнодення (Митрополит Iларiон. Дохрістіянськi вiруваня українського народу. - Вiннiпег, 1965).

Кладовище у Челаковиці

• Найбільш відомі поховання, так зване «кладовище вампірів» (X століття), виявлено в Челаковиці у Празі. У трунах лежало 11 людей - чоловіків від 20 до 60 років з відрізаними головами, вбитими в тіло кілками, зі зв'язаними руками і ногами. Деякі тіла були придавлені важкими каменями.

Кінематограф

• Фільми про вампірів - спочатку жанр фільмів жахів, де в якості основної ворожої людям боку фігурували безсмертні істоти, які потребують чужої крові. Однак з часом з'явилися фантастичні фільми, бойовики, трилери, вестерни і навіть комедії (зазвичай чорні), де дійовими особами є вампіри. Крім розширення жанрів змінилося і ставлення до самих вампірів - якщо раніше вони вважалися надприродними істотами, то в ряді сучасних фільмів упор робиться на те, що вампіри - це колишні люди, які зазнали впливу особливого вірусу.

• Безумовно, найвідоміший і найпопулярніший вампір в кінофільмах - граф Дракула. Загальна кількість фільмів про нього давно вже перевищує сотню, що робить його одним з найбільш часто зображуваних персонажів у фільмах жахів. До Дракулу близький за популярністю і його антагоніст - професор Ван Хелсінг.

Спроби знімати фільми про вампірів були і до Дракули, але саме поява на екрані цього персонажа сприяло популяризації жанру. До 1922 року, внаслідок величезної популярності роману Брема Стокера, образ графа Дракули був реалізований в багатьох жанрах, в тому числі в театральних постановках.

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=g1BQrq2rZ8g

https://www.youtube.com/watch?v=sdXCs7m4-iI

Ілюстрації