Уміти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 07:07, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Уміти, умію, -єш, гл. Умѣть, знать. Оттут тобі, моя доле, оттут пропадати, що не вміла, що не вміла мене шанувати. Мет. 13. Вмілисте, кумцю, варити, та не вміли давати. Ном. № 11967. Сказала б казки не вмію; сказала б приказки не смію. Рудч. Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра. Ном. № 2203.
