Улан

Улан, -на, м. Уланъ. Чуб. V. 94. А в уланах добре жити, довбешкою воші бити. Нп. Ум. Уланик, уланичок, уланчик. Ном. № 811. Грин. ІІІ. 194.

Сучасні словники

УЛА́Н, а, чол. У царській і деяких іноземних арміях — солдат або офіцер легкої кінноти. Вістка про напад уланів на виборців в Городенці розбрелася по цілім повіті (Василь Стефаник, II, 1953, 66); Немов у тумані, не торкаючись землі, пролетіли ескадрони кінної гвардії,.. а вже потім пішли нескінченним потоком улани, драгуни... (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 211); Материні очі метнулися на шлях із села, по якому їхало у поле двоє вершників, мабуть, польських уланів (Д, Бедзик, Студені Води, 1959, 16).

Ілюстрації

Історія

Вперше улани з'явились в монголо-татарському війську в XIII–XIV ст., а в європейських арміях — з XVI ст. В Росії перший полк уланів був сформований в 1803; в 1914 р. в російській армії їх було вже 19. Існували до 1917 р. В 1882 р. уланські полки, крім двох гвардійських, були перетворені в драгунські. В гвардії було два гвардійських уланських полки: Лейб-гвардії Уланський її Величності Государині імператриці Олександри Федорівни полк; Лейб гвардії Уланський Його Величності полк.

Іншими мовами

Це слово пішло з польської мови, а саме зі слова ułani, а також з турецького oğlan. Українською та російською мовою перекладається як улан, а англійською як lancer.

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/s/ulan Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 428. https://uk.wikipedia.org/wiki/Улани