Відмінності між версіями «Уламок»

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 11: Рядок 11:
  
 
2. перен. Залишок чого-небудь віджилого, зниклого або знищеного. Будувати комунізм ми мусимо з уламків капіталізму, і тільки той клас, що загартований у боротьбі проти капіталізму, може це зробити (Ленін, 38, 1973, 192); Леонід Заграва [в драмі М. Кропивницького «Олеся»] — уламок дворянства, нащадок колишніх владних визискувачів (Історія української літератури, I, 1954, 436).
 
2. перен. Залишок чого-небудь віджилого, зниклого або знищеного. Будувати комунізм ми мусимо з уламків капіталізму, і тільки той клас, що загартований у боротьбі проти капіталізму, може це зробити (Ленін, 38, 1973, 192); Леонід Заграва [в драмі М. Кропивницького «Олеся»] — уламок дворянства, нащадок колишніх владних визискувачів (Історія української літератури, I, 1954, 436).
 +
 
== Ілюстрації==
 
== Ілюстрації==
{Файл:Уламок скла.jpg}
+
{{Файл:Уламок скла.jpg/{міні}}
{{Файл: Уламок фарфора.jpg {міні}}
+
{{Файл:Уламок фарфора.jpg/ {міні}}

Версія за 22:11, 15 листопада 2017

Уламок, мку, м. Обломокъ, отломокъ. Взяв він уламок од чистого злота. Щог. В. 152.

УЛА́МОК (відбитий, відламаний шматок чого-небудь).ВІДЛА́МОК, ОБЛА́МОК, ОБЛО́МОК, ОСКО́ЛОК, СКА́ЛКА, О́ПРИСКдіал. (перев. скла, каменю тощо - невеликий). З величезної купи уламків і брухту пробивалося жовте полум’я (О. Донченко); На дорозі лежав відламок скали (Г. Хоткевич); Віталій чіпко подряпався вгору і вгору по стрімкій щоглі, по обламках трапа на ній (О. Гончар); Чавунна куля вдарилася в гранітну брилу біля брами й розскочилася разом з осколками граніту (І. Ле); Дядько Кузьма розбив одного горіха, загнав скалку і покинув (Є. Кравченко); Весь робочий люд, з оприсками каміння на одежі, руках і лицях, почав збиратися (І. Франко).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

УЛА́МОК, мка, чол. 1. Відбитий, відламаний шматок чого-небудь або частина чогось розбитого, поламаного, зруйнованого. Хата, грубо збита з колод; великий коминок, на ньому бюст; статуетки і кілька уламків античної скульптури (Леся Українка, III, 1952, 7); Стояла [Пріська] у чорній похмурій кузні, серед кіптяви, диму і залізних уламків (Борис Грінченко, I, 1963, 288); По рівчаках загриміли гірські потоки, волочачи уламки скель (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 373); Крига ламалась тут на дрібніші шматки, і ті уламки, холодні, синюваті й блискучі, пропливали під мостом, не завдаючи вже йому ніякої шкоди (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 61); Кожна руїна, здіймаючи вгору обгорілі уламки стін, таврувала війну (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 238); * Образно. Шура не хотіла хапати уламків щастя. Вона прагнула повного щастя, великого, красивого (Олесь Гончар, III, 1959, 398).

2. перен. Залишок чого-небудь віджилого, зниклого або знищеного. Будувати комунізм ми мусимо з уламків капіталізму, і тільки той клас, що загартований у боротьбі проти капіталізму, може це зробити (Ленін, 38, 1973, 192); Леонід Заграва [в драмі М. Кропивницького «Олеся»] — уламок дворянства, нащадок колишніх владних визискувачів (Історія української літератури, I, 1954, 436).

Ілюстрації

{{Файл:Уламок скла.jpg/{міні}} {{Файл:Уламок фарфора.jpg/ {міні}}