Відмінності між версіями «Узбіччя»

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 26: Рядок 26:
  
 
Узбіччя може використовуватися для зупинки і стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, мопедів, велосипедів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у разі неможливості пересуватися по них), гужових возів (саней).
 
Узбіччя може використовуватися для зупинки і стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, мопедів, велосипедів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у разі неможливості пересуватися по них), гужових возів (саней).
 +
 +
'''Словник синонімів'''
 +
 +
СХИЛ (похила, спадиста поверхня чого-небудь), УКІ́С[ВКІС], СПАД, У́ХИЛ, УЗБІ́ЧЧЯ, ОБОЧИНА, РОЗКА́Трідше,ПОКА́Т[ПОКІ́Т]рідше, ЗБІЧдіал.,ЗБІ́ЧЧЯдіал.,СПО́ХІВдіал.;УЗГІ́Р’Я[ВЗГІ́Р’Я], ВІ́ДКИДдіал. (схил гори, височина); ПІДГІ́Р’Я, ПІДГІ́РОК (нижній схил гори). Праворуч на схилі гори стояв віковий ліс (І. Муратов); Це вже не було міжгір’я, а неглибока долина з положистими схилами (З. Тулуб); Вони вже підбігали до ровів і по розвалених та підбитих ядрами і картечами укосах легко здирались нагору (М. Старицький); Дах робиться з двох ухилів (з підручника); Скрізь по обидва боки Раставиці на покаті стеляться чудові городи (І. Нечуй-Левицький); На горі стоять будівлі, ..А до них поміж дубами В’ються збочами стежки (І. Вирган); Він пильнував Ділу, .. того великого лісу, що криє північні спохови Карпат (І. Франко); До Дніпра узгір’ями крутими йде три дівчини (Л. Дмитерко).
  
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==

Версія за 23:54, 2 листопада 2015

Узбіччя, -чя, с. На узбіччі. Въ сторонѣ. Конст. у.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

УЗБІ́ЧЧЯ, я, сер.

1. Бокова частина дороги, шосе і т. ін.; місце, простір вздовж дороги, шосе і т. ін. Брук був такий розбитий, що шофер об'їжджав його узбіччям (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 39); З видзвоном проносяться тачанки, обганяючи валки піших-пішаниць, що похмуро бредуть узбіччям понад шляхом (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 34); Хоча була й північ, спати не хотілось. І він рушив від вагончика узбіччям шляху в степ, щоб віддатися його тиші (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 63); // Край лісу, поля і т. ін. На узбіччі біля самого лісу присіла стара (Михайло Стельмах, I, 1962, 290).

2. Схил гори, височини, насипу тощо. Він сідав десь на узбіччю гори, виймав денцівку.. і вигравав немудрі пісні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 308); Гріє нас далеке трепетання Вогника серед гірських узбіч... (Максим Рильський, III, 1961, 45); Кущі й дерева, що ростуть на узбіччях гір, палають жовтим і пурпуровим полум'ям (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 37).

Літературне слововживання. Словопедія

УЗБІЧЧЯ

р. мн. -іч. 1. Бічна частина дороги, шосе тощо; смуга вздовж дороги; край лісу, поля та ін., а також переносно. Степан Пасюга з’їхав на узбіччя дороги, заглушив мотор... (Є.Гуцало); Сніг майже зійшов, дороги протряхли, йти було легко, особливо узбіччям (І.Копиленко); Ліс густішав. Модрину заступила ялина, що густо, як щетиною, укрила узбіччя (В.Гжицький); Часом те звичайне явище ми шукаємо не в самій гущавині бурхливих подій, а десь на його притемнених узбіччях (І.Ле). 2. Схил гори, височини, насипу. А в глибині бухти розсипалися на узбіччі гори білі саклі (З.Тулуб); Микола Івасюк знає в горах кожну галявину. Знає кожну яругу, всі узбіччя, видолинки (І.Чендей); Мартинюк поволі йшов берегом, понад крутим узбіччям (Л.Дмитерко). Пох. узбічний (узбічна алея, узбічна вуличка, узбічна дорога).

Вільна енциклопедія

Узбі́ччя — виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів.

Узбіччя може використовуватися для зупинки і стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, мопедів, велосипедів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у разі неможливості пересуватися по них), гужових возів (саней).

Словник синонімів

СХИЛ (похила, спадиста поверхня чого-небудь), УКІ́С[ВКІС], СПАД, У́ХИЛ, УЗБІ́ЧЧЯ, ОБОЧИНА, РОЗКА́Трідше,ПОКА́Т[ПОКІ́Т]рідше, ЗБІЧдіал.,ЗБІ́ЧЧЯдіал.,СПО́ХІВдіал.;УЗГІ́Р’Я[ВЗГІ́Р’Я], ВІ́ДКИДдіал. (схил гори, височина); ПІДГІ́Р’Я, ПІДГІ́РОК (нижній схил гори). Праворуч на схилі гори стояв віковий ліс (І. Муратов); Це вже не було міжгір’я, а неглибока долина з положистими схилами (З. Тулуб); Вони вже підбігали до ровів і по розвалених та підбитих ядрами і картечами укосах легко здирались нагору (М. Старицький); Дах робиться з двох ухилів (з підручника); Скрізь по обидва боки Раставиці на покаті стеляться чудові городи (І. Нечуй-Левицький); На горі стоять будівлі, ..А до них поміж дубами В’ються збочами стежки (І. Вирган); Він пильнував Ділу, .. того великого лісу, що криє північні спохови Карпат (І. Франко); До Дніпра узгір’ями крутими йде три дівчини (Л. Дмитерко).

Ілюстрації

IMG 5251.JPG 305339 the-road-sky-clouds-158 p.jpg 15.jpg 02.jpg

Медіатека