Удонька

У́донька, удочка, -ки, ж. Ум. отъ удка.

Удонька, удочка, -ки ж. ум. отъ удка.

Словник Бориса Грінченка

Удонька, удочка, ки, ж. Ум. отъ удка. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 321.

Словарь української мови: в 4-х тт. — К., 1907—1909. За ред. Б. Грінченка

Удка, -ки, ж. = вудка. На́ тобі удку та піди собі риби влови. Рудч. Ск. II. 86. Ум. у́донька, удочка. Рибонька на удонці трепечеться. Г. Барв. 119.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 320.

Сучасні словники

Словник чужослів Павло Штепа Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа

Значення в інших словниках удка — У́ДКА див. ву́дка. Словник української мови у 20 томах удка — Удка, -ки ж. = вудка. На́ тобі удку та піди собі риби влови. Рудч. Ск. II. 86. ум. у́донька, удочка. Рибонька на удонці трепечеться. Г. Барв. 119. Словник української мови Грінченка

Словник української мови

ВУДКА Тлумачення із "Словника української мови"* ВУДКА, и, ж. Знаряддя для ловіння риби, що звичайно складається з вудлища, волосіні й гачка. Там, де Боровиця вливалась у Рось, сиділи над водою парубки й малі хлопці з вудками (Н.-Лев., II, 1956, 137); Коло неї [річки] кружляють рибалки з вудками й приманками (Фр., VI, 1951, 304); - А ти будеш тут рибу ловити? - Попробую, - сказав Грицько тоном досвідченого рибалки, розмотуючи саморобну вудку (Шиян, Гроза.., 1956, 676).

@ Закидати (закинути) вудку - натяками намагатися з'ясувати що-небудь, робити спробу домогтися чого-небудь, дістати що-небудь. Хитрий Гузир думав, що батько з Америки привіз торбу золота, й закидав вудки, щоб видурити (Чорн., Пісні.., 1958, 78); Змотувати вудки - спішно зібравшись, іти геть, тікати. - Ну, змотуй вудки, - сказав Штукаренко телефоністу. - А ти, Петренко, станеш внизу біля входу і всіх направлятимеш на берег (Голов., Тополя.., 1965, 342);

Попастися (спійматися і т. ін. ) на вудку - піддатися умовлянням, повірити брехливим запевненням кого-небудь; Попускати (попустити) вудку - послаблювати вимоги; робити менш жорсткими певні умови. [Шредер:] Грету зловлено міцно. Я просто попустив вудку, і їй здається, ніби вона вільна (Собко, П'єси, 1958, 162); Урвалася (увірвалася) вудка - втрачено вигідний заробіток, джерело прибутку, пільги і т. ін. Урвалась сучим Соменкам вудка. А то сокирою цюкнув, розколов,поліно, тричі пилкою ширкнув і - давай гроші (Збан., Малин. дзвін, 1958, 76).

https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%92%D1%83%D0%B4%D0%BA%D0%B0