Тітуся

Тітуся, -сі, ж. Ласк. отъ тітка. Ум. Тітусенька, тітусечка. Мил. 221.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Ті́тка, діал. тета, тю́тка, ць́оця, цьо́тка, розм. тьотя — жінка по відношенню до дітей брата або сестри, а також до дітей брата або сестри свого чоловіка = сестра батька або матері, або дружина дядька. Українське тітка, тета походить від прасл. *teta. Варіанти цьоця, цьотка запозичені з польської (ciocia, ciotka), варіант тьотя — з російської (тётя) мови. Стрийна — тітка по батькові, сестра батька. Вуйна, вуянка — тітка по матері, сестра матері.
1. Сестра батька або матері. Мати наша вмерла молодою. Я зостався у сповиточку, і випестила мене батькова сестра, а моя тітка, стара Мокрина (Марко Вовчок, VI, 1956, 297); Раз, а інколи й двічі на рік прибувала до нас десь із-під Миргорода наша тітка, материна сестра, Ганна (Степан Васильченко, II, 1959, 459); Оселились Орлюк і Уляна в Орлюкової тітки Антоніни (Олександр Довженко, I, 1958, 328); // Те саме, що дядина. — Дядино! дядино! тітко! — кричу я до молодиці, а вона біжить (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 98); Ото й Зарванці. Тут живе й мій дядько та тітка (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 459). 2. розм. Доросла жінка взагалі. [Кобзар (до поводатаря):] Миколо! Хто се за Броварки питав. [Хлопець:] Якась старенька тітка... У чорному вся, наче черниця (Панас Мирний, V, 1955, 80); У безперервнім скорбнім русі.. Дядьки в брилях Суворову сі з огнем докору у очах... Тітки, бабусі та дівчата. Вони спокійні: «Цоб, цабе»... Прощай, моя Вкраїно-мати, чи знов побачу я тебе?.. (Володимир Сосюра, II, 1958, 459); Тітки-санітарки.. чомусь вважали його далеким, може тому, що марив він Кримом та кримським небом (Олесь Гончар, II, 1959, 131); // Звертання до жінки, звичайно старшої за віком. — Будь ласкава, тітко, не сердься на мене і вибачай, що так з тобою прийшлося... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 190); — Не хлібом єдиним жив буде чоловік, тітко Марино (Андрій Головко, II, 1957, 182).