Тупцяти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:05, 15 листопада 2018; Nvmashchenko.il18 (обговорення • внесок)
Тупцяти, -цяю, -єш, гл. 1) Ходить. Він часто по баб’ячій тупцяв по хаті. Левиц. І. 478. 2) — коло кого. Ухаживать, присматривать. Як візьме коло його панькати, тупцяти. Левиц. I. 139. См. Тупцювати.
