Трісочка

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Трісочка, -ки, ж. Ум. отъ тріска. ТРІ́СОЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до тріска. — Назбирає [син] трісочок оце та й майструє хатку чи там хлівець (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 16); Трахкотіли терниці, сипалась костриця на землю, і на Ілька летіли легенькі біленькі трісочки (Андрій Головко, II, 1957, 28); Сірник ледве тремтів у руці Аксель, яка, схилившись на коліна, стежила за вогником, що поволеньки скручував білу трісочку (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 267); — Я поб'ю на тобі оце мотовило на трісочки, як ти не впиниш своєї жінкиї (Нечуй-Левицький, II, 1956, 299); * У порівняннях. Задня керма хруснула, мов трісочка (Гнат Хоткевич, II, 1966, 391); Шхуну знов кидало з хвилі на хвилю, як трісочку (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 288).

Тлумачний словник

1) Відколотий, відбитий шматок чого-небудь твердого; осколок. || Осколок снаряда, бомби і т. ін. || чого, перен., рідко. Те, що збереглося від минулого; залишки, уривки чого-небудь. 2) Тонка тріска, перев. сухого дерева. || Така тріска, якою освітлювали хати в давнину; лучина. 3) Тонка, гостра трісочка, гострий відламок металу, скла і т. ін., які застряли у шкірі, тілі; скабка. 4) Тонкий загострений довгастий кристал льоду, інею тощо. 5) перев. мн. Яскраві відблиски світла, звичайно на воді; полиски. || Найдрібніші частинки речовини, що горить або жевріє; іскри. 6) перев. мн. Краплі жиру на поверхні рідини. 7) розм. Те саме, що більмо. 8) Деталь прядки на верхньому веретені. 9) діал. Скойка. 10) діал. Кремінь у рушниці.