Тонконіг

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:57, 23 листопада 2019; Drtrokhymchuk.fpmv19 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Тонконіг, -но́га, м. 1) Имѣющій тонкія ноги. Шейк. 2) Названіе растеній: a) Festuca ovina L. ЗЮЗО. І. 123. б) Kolleria cristata Pers. Анн. 183. в) Роа trivialis L. Анн. 261.

Сучасні словники

ТОНКОНІ́Г, но́га, ч. (Роа L.). Багаторічна або однорічна посухостійка злакова трава з волотистим суцвіттям; використовується як корм для худоби. Найцінніша пасовищна трава — тонконіг лучний, через 3-4 роки з’являється самосівом (Колг. Укр., 10, 1960, 30); Ще недавно між високих хлібів спокійно дрімали степові дороги, зарослі споришем і тонконогом (Цюпа, Україна.., 1960, 158). Це багаторічні, рідше однорічні трав'янисті рослини. Коренева система мичкувата, зазвичай є повзучі підземні пагони, рідше вони відсутні. Рослини, позбавлені підземних пагонів, формують густі дерновини. Стебло тонконога прямостояче, у деяких видів гладке, у інших - шорстке, його висота складає від 0,1 до 1,2 м. Листові пластинки плоскі, довгі і вузькі, шириною від 1 до 12 мм, із лінійним жилкуванням. У місці прикріплення листків до стебла є замкнуті листові піхви, які можуть бути шорсткі або гладкі.

Квітки тонконога формують верхівкові суцвіття - колоски, довжина яких становить від 3 до 10 мм. Кожен колосок включає 2-8 двостатевих квіток. Колоски зібрані у волоті, які зазвичай бувають розлогими, рідше густими і стислими. Довжина волотей у різних видів тонконога варіює від 1,5 до 30 см. Колоскові луски перетинчасті або шкірясто-перетинчасті, різної форми - від ланцетної до яйцеподібної, з гострим або тупуватим краєм. У кожній з квіток, що формують суцвіття, є по три тичинки з пильником довжиною до 3 мм. Тонконіг запилюється перехресно, можливе самозапилення.

Плід тонконога - зернівка, що має довгасту або еліпсоїдальну форму. Плоди з насінням після дозрівання відпадають разом з квітковими лусками. Тільки у тонконога живородного замість насіння у суцвіттях утворюються такі органи розмноження, як дрібні цибулинки. Значення. Всі представники даного роду є прекрасними пасовищними і сінокісними рослинами. У культуру був введений тонконіг лучний як цінна сінокісна кормова рослина, що використовується для створення культурних пасовищ, призначених для тривалого користування. До появи волотей у змішаних посівах тонконіг лучний добре поїдається худобою. Протягом пасовищного сезону проходить 4-5 циклів стравлювання, так як ці рослини швидко відростають. Також ця рослина вважається хорошою газонною травою.

Крім даного виду, хорошими сінокісними рослинами є тонконоги болотяний і звичайний. У посушливих регіонах південних областей важливе значення як кормова культура має тонконіг цибулинний, а на високогірних пасовищах - тонконоги довголистий, альпійський, сизий.

Ілюстрації

970px-Poa bulbosa vivipar.jpg 200px-Illustration Poa trivialis0.jpg Poa pratensis - Berlin Botanical Garden - IMG 8536.JPG 9ef556fd-cd9c-435f-b567-851d19935bfe.jpg

Медіа

Див. також

Тонконіг звичайний (Poa trivialis L., синонім: тонконіг лісовий (Poa sylvicola Guss.)) — вид рослин з роду Тонконіг (Poa) родини тонконогових (Poaceae). Багаторічні трав'янисті низові злакові рослини 20,0-100,0 см заввишки з короткими повзучими кореневищами. Стебла часто шорсткі, рідше гладкі. Листки м'які, плоскі, 2-4 мм завширшки. Язички верхніх листків загострені, 3-5 мм завдовжки. Волоті 6,0-20,0 (25,0) см завдовжки, подовжено-пірамідальні, розлогі, з сильношорсткуватими гілочками. Колоски 3,0-4,5 мм завдовжки, 2-3-або 1-2-квіткові. Нижні квіткові луски з добре вираженими жилками, в нижній частині по кілю і крайовим жилкам опушені короткими притиснутими волосками. Пучок довгих звивистих волосків на калусі слабо розвинений. Факультативний перехресник. Період цвітіння і плодоношення — червень-серпень.

Число хромосом — 2n = 14, 28.

Поширення Природний ареал Африка Макаронезія: Португалія — Мадейра; Іспанія — Канарські острови Північна Африка: Алжир; Лівія; Марокко; Туніс Азія Західна Азія: Афганістан; Кіпр; Іран; Ірак; Ізраїль; Йорданія; Ліван; Сирія; Туреччина Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія Сибір: Росія — Східний Сибір, Західний Сибір Середня Азія: Казахстан; Киргизстан; Таджикистан; Туркменистан; Узбекистан Індійський субконтинент: Індія; Непал; Пакистан Європа Північна Європа: Данія; Фінляндія; Ірландія; Норвегія; Швеція; Об'єднане Королівство Середня Європа: Австрія; Бельгія; Чеська Республіка; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Польща; Словаччина; Швейцарія Східна Європа: Білорусь; Естонія; Латвія; Литва; Молдова; Російська Федерація — європейська частина; Україна (вкл. Крим) Південно-Східна Європа: Албанія; Болгарія; Хорватія; Греція (вкл. Крит); Італія (вкл. Сардинія, Сицилія); Румунія; Сербія; Словенія Південно-Західна Європа: Франція (вкл. Корсика); Португалія; Іспанія (вкл. Балеарські острови)


Тонконі́г бульби́стий[1][2] (Poa bulbosa) — багаторічна рослина родини Тонконогових. Кормова і декоративна культура, що використовується як газонна трава.

Опис Ілюстрація тонконога бульбистлго у книзі Яна Копса «Flora Batava», Volume 19 (1893) Ілюстрація тонконога бульбистлго у книзі Яна Копса «Flora Batava», Volume 19 (1893) Волоть тонконога бульбистого Волоть тонконога бульбистого Насіння тонконога бульбистого Насіння тонконога бульбистого Тонконіг бульбистий в штаті Айдахо, США Тонконіг бульбистий в штаті Айдахо, США Тонконіг бульбистий, зібраний в Каліфорнії, в гербарії Тонконіг бульбистий, зібраний в Каліфорнії, в гербарії Вівіпарна форма тонконога бульбистого Вівіпарна форма тонконога бульбистого Колоски містять квіточки, які, як правило, перетворюються в маленьких рослинки або цибулинки Колоски містять квіточки, які, як правило, перетворюються в маленьких рослинки або цибулинки Це багаторічна ефемероїдна дрібнодерниста рослина з тонким неглибоким мичкуватим корінням, трьома – десятьма генеративними пагонами заввишки 10–50 см, які біля основи мають дрібні бульбочкоподібні потовщення завбільшки з пшеничне зерно.

Багаторічний злак. Рослина утворює невеликі пухкі дерновини. Стебла 10-50 см заввишки, тонкі, гладкі. Листки вузькі, ниткоподібні, сірувато-зелені, в 5-10 разів коротші піхви, яка при основі пагонів потовщена і розширена, утворює цибулевидне потовщення.

Суцвіття — густа, стиснута волоть. Колоски 3,5-7 мм завдовжки, яйцеподібні, з 4-8 (12) квітками. Колоскові луски широко яйцеподібні, тонко загострені; нижня квіткова луска 2,75-3,5 мм завдовжки. Колоски зазвичай перетворені в цибулинки (вівіпарії); нижні квіткові луски з 5 жилками, в нижній частині коротковолосисті, але у вівіпарних колосків часто голі. Калус з невеликим пучком з довгих звивистих волосків. Цвіте у квітні-червні. Розмножується насінням, цибулинами і діленням кущів.

Анемофіл; апомікт. Живородяща форма відома як Poa bulbosa var. vivipara Koel. (= Poa bulbosa subsp. vivipara (Koel.) Arcang.).

Число хромосом — 2n = 14, 28, 39, 42, 45.

Тонконіг бульбистий – рослина посухостійна, витримує солонцюватість і щебінчатість ґрунтів, морозостійка. Починає відростати рано навесні, протягом 30–35 днів закінчує вегетацію і засихає. Період спокою триває до 11 місяців, якщо не йде в ріст з осені або під час м'якої зими при наявності вологи.

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 190.

Электронный каталог сосудистых растений Азиатской России [Електронний каталог судинних рослин Азіатської Росії]. Биоразнообразие животного и растительного мира Сибири ((рос.)). Электронная библиотека Сибирского отделения РАН. Процитовано 17.11.2014.

Дзюбенко Н. И., Дзюбенко Е. А. Дикие родичи культурных растений. Poa trivialis L. - Мятлик обыкновенный. [Дзюбенко М. І., Дзюбенко О. О. Дикі родичи культурних рослин. Poa trivialis L. - Тонконіг звичайний.]. Афонин А. Н.; Грин С. Л.; Дзюбенко Н. И.; Фролов А. Н. (ред.) Агроэкологический атлас России и сопредельных стран: экономически значимые растения, их вредители, болезни и сорные растения [Интернет-версия 2.0]. 2008 ((рос.)). Архів оригіналу за 29.11.2014. Процитовано 17.11.2014.

Зовнішні посилання