Відмінності між версіями «Тмяно»
(→Медіа) |
(→Зовнішні посилання) |
||
| Рядок 43: | Рядок 43: | ||
http://sum.in.ua/s/tjmjano | http://sum.in.ua/s/tjmjano | ||
| − | + | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/факультет права та міжнародних відносин]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/факультет права та міжнародних відносин]] | ||
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Версія за 03:18, 5 листопада 2018
Тмяно, нар. 1) Затемненно. 2) Печально, грустно. О. 1862. VIII. 6.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ТЬМЯ́НО. Присл. до тьмяний. Тьмяно світяться вікна у маленькій халупці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 387); Дощ посилювався, вогні в російському таборі тьмяно мерехтіли (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 301); Біля воріт парового млина тьмяно горів ліхтарик (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 49); Дорога круто завертала вбік, у долину, де тьмяно блищало озеро (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 69); На стінах.. тьмяно поблискували поїдені прозеленню шоломи, кольчуги, щити, списи (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 34); В кутку під стелею тьмяно виблискувало сусальне золото на образах (Петро Панч, В дорозі, 1959, 73); Блищали тьмяно очі (Максим Рильський, II, 1960, 57); Світло ще не горіло. В густих сутінках тьмяно виступали кострубаті постаті біля припічка, на лаві, коло столу (Андрій Головко, II, 1957, 282); // у знач. присудк. сл. Недостатньо світла, освітлення. Тьмяно в халупці. Цідять морок маленькі вікна,.. гнітить низька стеля (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 32); Надворі осінь. У класі тьмяно й непривітно (Павло Тичина, II, 1957, 30).
Український тлумачний словник
Тьмяно — Присл. до тьмяний. || у знач. присудк. сл. Недостатньо світла, освітлення …
Ілюстрації
|
|
|
Див. також
1. Слабий, неяскравий (про світло, вогонь і т. ін.). При тьмяному світлі стіни ще тісніше обступали Раїсу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 311); Всі статуї в тьмяному світлі білої ночі здаються зовсім іншими, ніж удень (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 86); Єдине віконце в сінях, заґратоване, як і в канцелярії, звичайними тюремними гратами, ледве пропускало тьмяне світло місяця (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 25); Безлюдна вуличка принишкла в сутінках, дрімала, блимаючи тьмяними вогниками (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 212); // Який дає мало світла, погано освітлює. Увійшовши у вбогу хатку Грицькову, освічену поганенькою тьмяною лампою на стіні, троє товаришів побачили там усю сім'ю (Борис Грінченко, II, 1963, 353); // Сірий, похмурий, не сонячний, хмарний. Тьмяний і короткий осінній день на очах згасав, але ліхтарів ще не запалювали (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 226); // Слабо, погано освітлений, в який погано проникає світло; темний. Глянувши просто — печера тьмяна під навислим камінням (Микола Зеров, Вибр., 1966, 226); Згадалася йому бідна, тьмяна халупчина, і каправий батько, і поморщена мовчазна мати (Мирослав Ірчан, II, 1958, 29).
2. Без блиску, матовий. Актриса лежала тихо і поволі намотувала пасмо свого темного, тьмяного волосся на тонкий, блідий палець (Леся Українка, III, 1952, 709); Неспокоєм і тривогою віє від тьмяного полиску зброї (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 45); Ти пам'ятаєш? Десь іржали коні, і сонце падало за тьмяним морем трав, на землю маки кинувши червоні (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 11); Сода і мило роблять фарбу тьмяною. Вода з нашатирним спиртом надає фарбі блиску (Хлібороб України, 8, 1966, 46); // Мутний, непрозорий. Вікна тьмянії, мов очі слабого, В хаті порожній самотньо, убого (Леся Українка, I, 1951, 72); Крізь тьмяне скло дверей видно, як Маша бере душ (Іван Микитенко, I, 1957, 220); Стоїть на могилі [кам'яний богатир], дивиться великими очима в тьмяну далину (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 46); // Який втратив яскравість; бляклий. Від сонця акварельні фарби робляться тьмяними; // Не сильний, не різкий. Тьмяний блиск золота ударив у вічі (Натан Рибак, Переясл. рада, 1948, 40); Чорні лакові черевики блищали тьмяним лиском (Юрій Смолич, IV, 1959, 196); // Темнуватий або темний. Я пам'ятаю вечір тьмяний над Петербургом голубим: морозний блиск, і вітер п'яний, і над Ісаком — сизий дим. (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 40); Та насуває хмара тьмяна, — невже на бурю, на грозу? (Павло Тичина, Зростай.., 1960, 31); // Позбавлений чіткості, невиразний, розпливчастий; погано видний. Над тьмяними обрисами далеких гір купчились низькі.. хмарки (Василь Козаченко, Вісімсот.., 1953, 109); У задимленому сяйві ліхтаря ледве можна було побачити, як біля ковша вовтузились тьмяні постаті (Михайло Стельмах, I, 1962, 146).
3. перен. Затьмарений, затуманений, невиразний (про очі, погляд і т. ін.). Наче труп, сухий та жовтий, Син лежав на лоні в неї; Мертві, широко розкриті, Тьмяні, смутні в нього очі (Леся Українка, IV, 1954, 181); У тьмяних очах Замули з'явились якісь недобрі блиски (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 94); — Читайте далі, батюшко, — простогнав Білоконь, прикипівши тьмяними очима до газети в руках отця Герасима (Олександр Довженко, I, 1958, 71).
