Відмінності між версіями «Тишком»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Злодій.jpeg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 15:15, 15 жовтня 2018
Тишком, нар. - прикм. дія, що спрямована на замаскування, непомітності іншої дії.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник української мови тлумачить це слово як -ТИ́ШКОМ, присл., розм.
1. Не голосно, без шуму. Два поранені із бою До медсанбату йшли пішком І говорили між собою, Щоб не ятрити ран, тишком (Андрій Малишко, Чотири літа, 1946, 30); Розмовляти тишком.
2. Потай, непомітно, крадькома. [Матрона:] Вони ще й не одно лихо тишком коять (Іван Франко, IX, 1952, 403); Двадцять вісім літ прожив Ігор, а ніколи не носив за пазухою каменюк, ні на кого не нападав тишком (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 313).
Ілюстрації
|
|
|
|
