Тирчак

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

. ТИРЧА́К, а, чол., діал. Стирчак. * У порівняннях. Тепер тої долини й не видно; невеличкі гіллячки височезних верб, мов тирчаки бур'яну, визирають з-під снігу (Панас Мирний, III, 1954, 8). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 122.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Тирчак, -ка, м. 1) Торчащій стебель сорной травы зимой. Невеличкі гіллячки височезних верб, мов тирчаки бур'яну визирають з-під снігу. Мир. Пов. І. 112. 2) = тирч. Вх. Лем. 473. 3) пт. Crex Pratensis, дергачъ. Вх. Уг. 271. Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 262.

Ілюстрації