Тинятися

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Тиня́тися, -ня́юся, -єшся, '

  1. Ходити туди-сюди без певної мети, бродити, блукати.

Пішла мати тиняючись, по під тинню валяючись. Грин. III. 381. Тиняється, як кобиляча душа. Полт. Мені шаноба скрізь була, бо я без діла не тиняюсь. Гліб. Тиняюся од села до села, а тепер іду в Полтаву. Котл. НП. 383.

  1. Переходити, переїздити з місця на місце.

Вже мало не рік тинявся Селім перськими пустелями і горами і марно благав, щоб відпустили його до Каффи (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 418)

  1. Хитатися, ідучи (від утоми, хвороби).

Хлопець ледве сунеться, тиняється, але ми вже й не кажемо йому нічого — аби йшов. — Очі, — каже, — злипаються... (Гнат Хоткевич, I, 1966, 167)