Відмінності між версіями «Сіроманець»

Версія за 20:32, 10 жовтня 2018

Сіроманець, -нця, м. Эпитетъ волка: сѣрый. Вовкисіроманці набігали, тіло козацьке реали. Макс.

Словник української мови: в 11 томах

СІРОМА́НЕЦЬ, нця, чол. Уживається як сталий епітет вовка, часто у прикладці вовк-сіроманець. Кругом його Мов вимерли люде [люди]. Ані півня, ні собаки: Тілько із-за гаю Десь далеко сіроманці Вовки завивають (Тарас Шевченко, I, 1963, 107); — Обложили сіроманця.. Можна й зараз виїжджати на полювання (Михайло Стельмах, I, 1962, 397); Може, то лисиця вигулювала очеретами, а може, вовк-сіроманець підшукував собі посухіший острівець, щоб розташуватися там на цілоденний відпочинок (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 230); * У порівняннях. — Коли б часом хлопці не з'їли поросяти живим, мов вовки-сіроманці, — говорили дівчата, сміючись (Нечуй-Левицький, II, 1956, 114); Тоді у Львові бити став на сполох Жовто-блакитний уряд.. Як сіроманці, бігли їх старшини (Микола Бажан, Роки, 1957, 253).

Ілюстрації

Медіа Див. також Джерела та література Зовнішні посилання