Відмінності між версіями «Сіктися»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Див. також)
(Ілюстрації)
Рядок 16: Рядок 16:
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:76251.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  

Версія за 10:48, 17 листопада 2019

Сіктися, січуся, -чешся, гл. Сѣчься. Свій з своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся. Ном. № 9452.

Сучасні словники

СІКТИСЯ, січуся, січешся, недок.

1. Битися холодною зброєю. Свій з своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся (Номис, 1864, № 9452); Вхопили [Володимир і Песьоголовець] шаблі й почали рубатися. Січуться так, аж шаблі іскри мечуть (Три золоті слова, 1968, 50); Хмара на хмару пішла, наче й сонце не сходило з ночі. Тут вже рушниці замовкли: схопилися [повстанці з ворогами] сіктись, боротися (Павло Тичина, I, 1957, 105).

2. Стаючи надміру сухим, розщеплюватися та обламуватися на кінцях (про волосся). В добрім житті кучері в'ються, а в поганім — січуться (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 35); * Образно. Стогне ясень: — Люба хвиле, Глянь на мене молодого, Як з кохання в'яну я... Як мій лист зелений жовкне, Темні кучері січуться (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 45); // Розсукуватися (про волокно, нитку і т. ін.). * Образно. Ловить [Роман] очима червону веснянкувату сітку березових гілок, між якими велично пливуть крижини хмарин і січуться сонячні волокна (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 479); // Розсотуватися, обтріпуватися (про тканину, одяг і т. ін.). Лиштва січеться.

3. З'являтися внаслідок удару, тертя; викрешуватися. Забавка була-таки без жартів. Аж іскри сіклися з шабель (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 252); Була жахлива ніч степової бурі, на небі місяць літав з хмари на хмару, сухі блискавки сіклися в повітрі (Юрій Яновський, II, 1958, 249); // Виникати, намічатися (про зморшки). Вона вже була пристаркувата, на негарному, вилицюватому, монгольського типу, обличчі вже сіклись і ткалися перші глибокі зморшки (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 355).

Ілюстрації

76251.jpg Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Синоніми

ВИКРЕ́ШУВАТИСЯ (про іскри, вогонь - з’являтися внаслідок удару по кременю, металу тощо), СІКТИ́СЯ. - Док.: ви́кресатися. Брама замкова вже стояла отвором, глухо задуднів дерев’яний міст під копитами, викресалися іскри підковами на веронському камені (П. Загребельний); Забавка була-таки без жартів. Аж іскри сіклися з шабель (О. Ільченко).

сі́кти / посі́кти (поруба́ти) на капу́сту (на локши́ну, на сі́чку) кого. Нещадно винищувати, шматуючи і т. ін. кого-небудь. Печеніги попхалися в ворота, вони вскакували у вузький і тісний прохід по кільканадцятеро, і їх .. сікли на локшину (П. Загребельний); — Вони [міномети] страшні? — Січуть німців на січку (О. Гончар); Микола, .. як гримне… це б то на мене та на вельможну пані Наталю,— і вас посічу на капусту. А вона ж, моя перепеличка, стоїть біла, як полотно (М. Лазорський); А за яким лихом нам поспішати? — одповів Нечай.— Ще вспіємо посікти ворогів на капусту! (А. Кащенко); Пополотнів і Бжеський. Він бачив, що, коли справа дійде до його [нього], півсотні дужих козаків порубають його з почтом на капусту (З. Тулуб).

Див. також

https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%81%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%B8

Джерела та література

Зовнішні посилання