Відмінності між версіями «Сяйнути»
(→Зовнішні посилання) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
1. Однокр. до сяяти. Далеко за річкою блиснуло щось.. Поряд сяйнуло знов, а за ним у третьому місці сильно бухнув полумінь (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 349); Теплий сонячний промінь упав на Гордія, сяйнув йому просто в вічі (Борис Грінченко, II, 1963, 129); Десь далеко, в глибині темного подвір'я, сяйнуло світло, що вирвалося з хати (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 351); Засміявся Валерик, сяйнувши своїми дрібними, як білі іскри, зубенятами (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 79); Генерал, усміхаючись, розстебнув своє шкіряне пальто, сяйнувши рясними орденами (Олесь Гончар, III, 1959, 251); — А чого це ви нас уникаєте? — лукаво сяйнула вона очима (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 156); На обличчі Наташиному сяйнула усмішка, затремтіли вії (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 22); | 1. Однокр. до сяяти. Далеко за річкою блиснуло щось.. Поряд сяйнуло знов, а за ним у третьому місці сильно бухнув полумінь (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 349); Теплий сонячний промінь упав на Гордія, сяйнув йому просто в вічі (Борис Грінченко, II, 1963, 129); Десь далеко, в глибині темного подвір'я, сяйнуло світло, що вирвалося з хати (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 351); Засміявся Валерик, сяйнувши своїми дрібними, як білі іскри, зубенятами (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 79); Генерал, усміхаючись, розстебнув своє шкіряне пальто, сяйнувши рясними орденами (Олесь Гончар, III, 1959, 251); — А чого це ви нас уникаєте? — лукаво сяйнула вона очима (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 156); На обличчі Наташиному сяйнула усмішка, затремтіли вії (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 22); | ||
// безос. Коли потрапив [Шафорост] в орбіту знатних, йому сяйнуло славою, почестями, а за славою прибуло і влади (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 67). | // безос. Коли потрапив [Шафорост] в орбіту знатних, йому сяйнуло славою, почестями, а за славою прибуло і влади (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 67). | ||
| − | 2. перен. Зненацька з'явитися, виникнути (про думку, здогад і т. ін.). Нова думка, як блискавка, сяйнула Даринці в голові: а що, як Лиску [козу] запрягти в возик! (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 260); Де вона її [пісню] чула? І не встигла додумати це, як щось уже сяйнуло в пам'яті, боляче вразило в саме серце (Олесь Гончар, II, 1959, 173). | + | 2. перен. Зненацька з'явитися, виникнути (про думку, здогад і т. ін.). Нова думка, як блискавка, сяйнула Даринці в голові: а що, як Лиску [козу] запрягти в возик! (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 260); Де вона її [пісню] чула? І не встигла додумати це, як щось уже сяйнуло в пам'яті, боляче вразило в саме серце (Олесь Гончар, II, 1959, 173).1. тільки 3 ос. Однокр. до блискати і блищати. — Де лісок? .. — Он як блисне блискавка, так від дороги на праву руку (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 412); Софія ще раз дивиться в дзеркало, очиці блиснули вогнем утіхи (Леся Українка, III, 1952, 499); В Мелашки блиснула в голові чудна думка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 334); Уляна блиснула на Орисю: — Іди до хати. Без тебе обійдеться (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 455); * Образно. Іскра надії блиснула в серці бідної жінки (Іван Франко, V, 1951, 19). |
| + | 2. чим, перен. Попишатися, похвалитися, похвастатися. Попов любив вишукувати хитромудрі словечка й факти, щоб блиснути ними (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 77). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 13:00, 17 листопада 2019
Сяйнути, -ну, -неш, гл. Однок. отъ сяти. Сяєвом сяйнула. К. ХП. 49. Блискавка по всьому небу сяйнула. Г. Барв. 190.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Однокр. до сяяти. Далеко за річкою блиснуло щось.. Поряд сяйнуло знов, а за ним у третьому місці сильно бухнув полумінь (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 349); Теплий сонячний промінь упав на Гордія, сяйнув йому просто в вічі (Борис Грінченко, II, 1963, 129); Десь далеко, в глибині темного подвір'я, сяйнуло світло, що вирвалося з хати (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 351); Засміявся Валерик, сяйнувши своїми дрібними, як білі іскри, зубенятами (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 79); Генерал, усміхаючись, розстебнув своє шкіряне пальто, сяйнувши рясними орденами (Олесь Гончар, III, 1959, 251); — А чого це ви нас уникаєте? — лукаво сяйнула вона очима (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 156); На обличчі Наташиному сяйнула усмішка, затремтіли вії (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 22); // безос. Коли потрапив [Шафорост] в орбіту знатних, йому сяйнуло славою, почестями, а за славою прибуло і влади (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 67). 2. перен. Зненацька з'явитися, виникнути (про думку, здогад і т. ін.). Нова думка, як блискавка, сяйнула Даринці в голові: а що, як Лиску [козу] запрягти в возик! (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 260); Де вона її [пісню] чула? І не встигла додумати це, як щось уже сяйнуло в пам'яті, боляче вразило в саме серце (Олесь Гончар, II, 1959, 173).1. тільки 3 ос. Однокр. до блискати і блищати. — Де лісок? .. — Он як блисне блискавка, так від дороги на праву руку (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 412); Софія ще раз дивиться в дзеркало, очиці блиснули вогнем утіхи (Леся Українка, III, 1952, 499); В Мелашки блиснула в голові чудна думка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 334); Уляна блиснула на Орисю: — Іди до хати. Без тебе обійдеться (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 455); * Образно. Іскра надії блиснула в серці бідної жінки (Іван Франко, V, 1951, 19). 2. чим, перен. Попишатися, похвалитися, похвастатися. Попов любив вишукувати хитромудрі словечка й факти, щоб блиснути ними (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 77).
Ілюстрації
|
|
|
|
