Схованка

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:04, 27 листопада 2018; L.varchenko (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Схованка, -ки, ж. Тайникъ, мѣсто гдѣ прячется что-либо. Та й добру ж схованку він собі зробив, ніяк не знайдеш. Дочка вам схованки покаже, де, як лежить моє добро. Греб. 338. Віддати до схо́ванки, на схо́ванку. Отдать на храненіе. Собаки та й оддали сю расписку на схованку котам. О. 1861. V. 72.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СХОВАНКА 1, и, жін.

  1. Дія за значенням сховати. Плавні були добрим місцем схованки краденого (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 375). Віддати (здати, оддати і т. ін.) до схованки (на схованку) кому — віддати (здати, оддати і т. ін.) що-небудь комусь, щоб заховав, зберіг. — А навіщо ж ви дали гроші шинкарці до схованки? (Нечуй-Левицький, I, 1956, -55); [Олена:] Сьогодні вже знімемо цю форму зовсім і здамо її вам, мамо, на схованку (Захар Мороз, П'єси, 1959, 113).
  2. Місце таємного зберігання чогось або перебування кого-небудь; потайник. [Катря:] Павле! У чоловіка, в схованці, лежать гроші, мало не дві сотні, я возьму [візьму] їх (Марко Кропивницький, II, 1958, 380); Тут [в хижі] надійна схованка для Лукашевого скарбу (Олесь Донченко, VI, 1957, 115); В нього були і такі книги, що десь надворі лежали в потаємних схованках (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 17); У них на двох один ключ від хати, але схованку всяк має свою. Парася ховає ключа на сінешнім віконечку, а Громський — в дуплі старенької груші (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 356); * Образно. Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, бо вона не що інше, як жива схованка людського духу (Панас Мирний, V, 1955, 308).
  3. Місце, де можна сховатися від кого-, чого-небудь, знайти притулок, захист і т. ін.; схов, укриття. На те ж і опришок, аби вміти вибирати схованки: не раз сто очей пушкарських повзало по тім місці, де, зігнувшися й не дишучи, сидів Марусяк (Гнат Хоткевич, II, 1966, 189); По яких тільки льохах, по яких схованках не доводилось їм сидіти цілими місяцями, щоб уникнути німецької каторги (Юрій Яновський, V, 1959, 181); Її ніхто не міг бачити, а вона з своєї схованки могла спостерігати все (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 52); Уважно оглядаючи каміння, він помалу просувався вперед, витягаючи крабів із схованок, куди вони позалазили, чекаючи припливу (Іван Багмут, Щасливий день.., 1959, 118); // Споруда, пристосування і т. ін., що захищає від кого-, чого-небудь. Флот ..стоїть по військових схованках (Юрій Яновський, II, 1958, 114); В тих бункерах зберігалось вино, а тепер вони правили за зручні схованки для есесівських ватаг (Олесь Гончар, III, 1959, 376); * Образно. Його широке вилицювате обличчя було безмежно добрим, а гострі лукаві очиці довірливо ховались на цей час у своїх по-монгольському вузьких схованках (Олесь Гончар, III, 1959, 188).

УКРЛІТ.ORG_Cловник

СХО́ВАНКА, и, ж.

  1. Дія за знач. сховат́и. Плавні були добрим місцем схованки краденого (Коцюб., І, 1955, 375). Відда́ти (зда́ти, одда́ти і т. ін.) до схо́ванки (на схо́ванку) кому — віддати (здати, оддати і т. ін.) що-небудь комусь, щоб заховав, зберіг. — А навіщо ж ви дали гроші шинкарці до схованки? (Н.-Лев., І, 1956, 55); [Олена:] Сьогодні вже знімемо цю форму зовсім і здамо її вам, мамо, на схованку (Мороз, П’єси, 1959, 113).
  2. Місце таємного зберігання чогось або перебування кого-небудь; потайник. [Катря:] Павле! У чоловіка, в схованці, лежать гроші, мало не дві сотні, я возьму (візьму] їх (Кроп., II, 1958, 380); Тут [в хижі] надійна схованка для Лукашевого скарбу (Донч., VI, 1957, 115); В нього були і такі книги, що десь надворі лежали в потаємних схованках (Чорн., Визвол. земля, 1950, 17); У них на двох один ключ від хати, але схованку всяк має свою. Парася ховає ключа на сінешнім віконечку, а Громський — в дуплі старенької груші (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 356); * Образно. Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, бо вона не що інше, як жива схованка людського духу (Мирний, V, 1955, 308).
  3. Місце, де можна сховатися від кого-, чого-небудь, знайти притулок, захист і т. ін.; схов, укриття. На те ж і опришок, аби вміти вибирати схованки: не раз сто очей пушкарських повзало по тім місці, де, зігнувшися й не дишучи, сидів Марусяк (Хотк., II, 1966, 189); По яких тільки льохах, по яких схованках не доводилось їм сидіти цілими місяцями, щоб уникнути німецької каторги (Ю. Янов., V, 1959, 181); Її ніхто не міг бачити, а вона з своєї схованки могла спостерігати все (Коз., Сальвія, 1959, 52); Уважно оглядаючи каміння, він помалу просувався вперед, витягаючи крабів із схованок, куди вони позалазили, чекаючи припливу (Багмут, Щасл. день.., 1959, 118); // Споруда, пристосування і т. ін., що захищає від кого-, чого-небудь. Флот ..стоїть по військових схованках (Ю. Янов., II, 1958, 114); В тих бункерах зберігалось вино, а тепер вони правили за зручні схованки для есесівських ватаг (Гончар, III, 1959, 376); * Образно. Його широке вилицювате обличчя було безмежно добрим, а гострі лукаві очиці довірливо ховались на цей час у своїх по-монгольському вузьких схованках (Гончар, III, 1959, 188).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Схованка — I и, ж. 1) Дія за знач. сховати. •• Відда/ти до схо/ванки (на схо/ванку) кому віддати що небудь комусь, щоб заховав, зберіг. 2) Місце таємного зберігання чогось або перебування кого небудь; потайник. Схованка — (місце таємного зберігання чогось / перебування кого н.), схов, сховище, сховок, схрон, потайник, тайник, хованка, переховок Пор. укриття.

Ілюстрації

Схов1.jpeg

Медіа

Цікаві факти

(таємне місце для переховування чогось) тайник, схов, розм. сховок, криївка.

[1]