Супокій

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Супокій, -кою, м. Спокойствіе, покой. Святий супокою! гаразд із тобою. Посл. Не сам же я плачу, плачуть чорні очі, нема супокою а ні вдень, ні вночі. Чуб. V. 147.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник Те саме, що спокій. "Супокій навкруг панує, Нерухомо степ лежить"(Борис Грінченко, I, 1963, 47); Скрізь — порох, мертвий супокій, — як сумно у оселі цій! (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 132); Заглядає ніч у вічі, В чорнім небі світить свічі, Розливає супокій... Спи, синочку рідний мій! (Максим Рильський, II, 1960, 189); Якийсь супокій обняв його, розкіш наповнила його душу (Іван Франко, VI, 1951, 376); Ще зелено кругом, але є жовте листя. Стоять, задумавшись на сонці, дерева,.. І ясний супокій всю душу залива (Валер'ян Поліщук, Вибр., 1968, 34); Життя не жартувало зі мною, і доводилося часом про літературні справи забути. А там — тільки хвилина супокою, вже й тягнеш як не щоденник, то зшиток із творами (Степан Васильченко, IV, 1960, 47); Натомлені, ..Вони [коні] вертаються. Лиш кілька стригунців Не хочуть ні вівса, ні сну, ні супокою (Максим Рильський, I, 1956, 82); — Добрий день вам, панно Маню! — обізвався я з уданим супокоєм (Ольга Кобилянська, III, 1956, 27); В очах Задумана й пильна глибінь супокою (Микола Бажан, Вибр., 1940, 194); — Справді, краще в ріднім краю Хоч і кости [кості] положить, Ніж в чужині в супокою, Хоч би і в достатку, жить (Іван Франко, XIII, 1954, 365); Ще ніхто не дивився на час, як на щось самостійне І не залежне від руху предметів чи їх супокою (Микола Зеров, Вибр., 1966, 137); // супокоєм, у знач. присл., діал. Спокійно. Якась біда не давала йому супокоєм і хвилинки посидіти (Лесь Мартович, Тв., 1954, 419). Дати супокій — те саме, що дати спокій (див. спокій). Щоб серцеві бідному дать супокій, На рідну кохану свою Україну Полиньте на крилах укоханих мрій (Микола Вороний, Вибр., 1959, 45); Знайти супокій: а) заспокоїтися, набути душевної рівноваги. Батько ж Еней — неспроможен без сина знайти супокою — Каже Ахатові йти до причалів, і все розказати Синові, і самого привести до пунійського муру (Микола Зеров, Вибр., 1966, 240); б) умерти, бути похованим. Я ж буду у труні і.. Знайду під миртами солодкий супокій (Микола Зеров, Вибр., 1966, 445); Лишати (лишити) в супокою — те саме, що Лишати (лишити) в спокою (див. лишати). Посадивши його тут, наш кат на якийсь час лишив його в супокою (Іван Франко, IV, 1950, 226); Не давати (не дати) супокою — те саме, що Не давати (не дати) спокою (див. спокій). Думи носились по його голові одна за другою,.. не давали йому супокою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 104); Не знати (не мати, не давати собі) супокою — те саме, що Не знати (не мати, не давати собі) спокою (див. спокій). Гадка... гадка гостить дома. Там, де браття рідні, милі Також томляться в тій хвилі Над роботою тяжкою І не знають супокою! (Іван Франко, XIII, 1954, 407); Не має русалонька І там супокою, Не втопила свого лиха Навіть під водою! (Леся Українка, I, 1951, 325); Нема (немає, не було, не буде) супокою — те саме, що Нема (немає, не було, не буде) спокою (див. спокій). [Коновалиха:] Нема мені супокою, нема радості: аби б який чоловік почав балакати зо мною, зараз молодиці і почнуть зморгуватись (Марко Кропивницький, I, 1958, 148); — Таким, як ми, — думав Василь, — і уві сні немає супокою (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 20).

Публічний електронний словник української мови "Укрліт.org" СУПОКІ́Й, ко́ю, ч. Те саме, що спо́кій. Супокій навкруг панує, Нерухомо степ лежить (Гр., І, 1963, 47); Скрізь — порох, мертвий супокій, — як сумно у оселі цій! (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 132); Заглядає ніч у вічі, В чорнім небі світить свічі, Розливає супокій… Спи, синочку рідний мій! (Рильський, II, 1960, 189); Якийсь супокій обняв його, розкіш наповнила його душу (Фр., VI, 1951, 376); Ще зелено кругом, але є жовте листя. Стоять, задумавшись на сонці, дерева,.. І ясний супокій всю душу залива (Пол., Вибр., 1968, 34); Життя не жартувало зі мною, і доводилося часом про літературні справи забути. А там — тільки хвилина супокою, вже й тягнеш як не щоденник, то зшиток із творами (Вас., IV, 1960, 47); Потомлені,.. Вони [коні] вертаються. Лиш кілька стригунців Не хочуть ні вівса, ні сну, ні супокою (Рильський, І, 1956, 82); — Добрий день вам, панно Маню! — обізвався я з уданим супокоєм (Коб., III, 1956, 27); В очах Задумана й пильна глибінь супокою (Бажан, Вибр., 1940, І94); — Справді, краще в ріднім краю Хоч і кости [кості] положить, Ніж в чужині в супокою, Хоч би і в достатку, жить (Фр., XIII, 1954, 365); Ще ніхто не дивився на час, як на щось самостійне І не залежне від руху предметів чи їх супокою (Зоров, Вибр., 1966, 137); // супоко́єм, у знач. присл., діал. Спокійно. Якась біда не давала йому супокоєм і хвилинки посидіти (Март., Тв., 1954, 419).

Ілюстрації

1435157145.jpg 00796544.jpg 19.jpg Pravyla1.jpg

Медіа

Див. також

Вірш І. Франко "Супокій" - http://www.i-franko.name/uk/Verses/ZVershynINyzyn/DumyProletarja/Supokij.html

Джерела та література

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Публічний електронний словник української мови "Укрліт.org"

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/s/supokij

http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%81%D1%83%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B9