Відмінності між версіями «Стукати»

Версія за 16:08, 23 квітня 2024

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник української мови

СТУКАТИ

1.Створювати стук, шум при ударах, поштовхах, коливаннях, розривах і т. ін. Довгий широкий маятник коло стінного годинникар тихо стукав серед страшної тиші (Нечуй-Левицький, II, 1956, 79); Десь далеко стукає калатало нічного сторожа (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 415); Чує [мати], в хаті хтось стукав лядою (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 9); * Образно. — Гармати — то ґрунт, — стукав своїм дерев'яним голосом генерал. — Поставлю дві гармати.., і маємо весь Львів у руках (Іван Франко, III, 1950, 319);

// З силою ударяти, бити по чому-небудь. Корній сам співав дужим голосом, зсунувши брови та від часу до часу стукаючи кулаком по столі (Леся Українка, III, 1952, 561); Дзвонить більярд професор-голова. Стукає дзвоником по столу (Олександр Довженко, I, 1958, 48);

// Ударяючи в двері, вікно і т. ін., сповіщати про що-небудь, подавати стуком умовний сигнал. Сплять, видно. Треба стукати в кухонне вікно, щоб одсунули, — подумав він, уступаючи в двір (Панас Мирний, III, 1954, 220); Цього року ще й жайворонки не затремтіли над засніженими полями, а кінські голови і прикажчицькі морди вже сновигали попідвіконню і стукали в середохрестя рам окоренками нагайок: — Гей, люди! Економія вже пише контракти! (Михайло Стельмах, I, 1962, 186); * Образно. Смутна звістка обходила село, стукала тремтячими пальцями у вікна, викликала ладоських селян на занесені снігом вулички (Іван Микитенко, II, 1957, 309); Світанок стукав у скло Рожевим пальцем (Максим Рильський, II, 1946, 118);

// Падаючи або торкаючись, ударяти по чому-небудь (про вітер, дощ і т. ін.). Стука дощ у кришу [дах] (Павло Грабовський, I, 1959, 339); Вітерець гойдав суху гіллячку клена, і вона стукала в шибку, немов дятел: тук-тук (Микола Зарудний, Світло, 1961, 67);

// Те саме, що стріляти. Десь далеко дуже швидко, наче наввипередки, стукали зенітки (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 157);

// перен., розм. Друкувати на друкарській машинці;

// перен., розм. Минати, сповнюватися (про вік). Професор гірко осміхнувся своїм думкам.. Минає сімдесят один рік! На жаль — не обминає. Стукає! Найдошкульніше слово серед інших слів. З кожною річницею стукав міцніше (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 50).

Фразеологічний словник української мови

СТУКАТИ

сту́кати / посту́кати у две́рі до кого і без додатка. 1. Звертатися до кого-небудь з якимось проханням, добиватися чогось. — Не сидіть, стукайте, Петре, в двері до начальства, видадуть ордер (З газети); Уже тепер маємо чим похвалитися. За кількома нашими винаходами і закордон стукає до нас у двері по ліцензії (З газети). 2. Наближатися. Кінчався серпень. Осінь у двері стукала (Є. Куртяк); — Минулося нещастя… Та нова біда постукала у двері. Не та, кажуть, біда, котра до обори прийшла, а та біда, що з обори не йде (В. Большак).

сту́кнуло в го́лову кому і без додатка. У когось раптово виникла думка щось зробити, вирішити. Тут, видно, гірше, ніж там, звідки приїхав. .. І знов стукнуло в голову те саме настирливе питання, що вже забувалось: як воно буде? (М. Коцюбинський); // Ритмічно, постійно з’являтися, спливати у свідомості. сту́кати молотко́м в го́лову (в голові́). “Відвезуть, відвезуть, відвезуть”, — стукало щось молотком в її голові за кожним кроком, коли вона поспішала до Івана (М. Коцюбинський).

Ілюстрації

Медіа