Страбон про грецькі колонії на узбережжі Чорного моря

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Страбон. Гравюра.

Страбон (близько 63 р. до н. е - 23 р. н. е.) — грецький історик і географ. Подорожував по Греції, Малій Азії, Італії та Єгипту, зібрав значний матеріал для праці з історії і географії. Опис життя скіфів він зробив у своїй книзі «Географія».

Якщо пливти з Таміракської затоки1, то ліворуч буде містечко і друга гавань херсонесців. Потім, якщо пливти вздовж берега, на південь виступає великий мис, що становить частину цілого Херсонесу. На ньому розташоване місто іраклеотів2, колонія і их, що. живуть па південному березі Понта, яке зветься також Херсонесом (тобто півостровом) і міститься на 4400 стадій3 плавби від гирла Тіри4. <...>Між містом і мисом є три гавані, потім іде стародавній Херсонес, що лежить у руїнах, за ним бухта з вузьким входом, коло якої переважно влаштовували свої розбійницькі кубла таври5, скіфське плем’я, які нападали на тих, що рятувались у цій бухті; зветься вона бухтою Символів6. Вона з другою бухтою, що зветься Ктенунтом7, утворює перешийок в 40 стадій. Це й є той перешийок, який замикає малий Херсонес, що становить, як ми сказали, частину великого Херсонесу, і має на собі місто з однаковою з півостровом назвою — Херсонес.

Страбон розмірковує

Це місто раніше користувалося автономією, але потім, спустошуване варварами, примушене було взяти собі в покровителі Мітрідата Євпатора, який хотів іти на варварів, що живуть вище перешийка до Борисфену й Андрія8. Ці походи були готуванням до війни з римлянами. Через це він, спонукуваний такими надіями, охоче послав військо в Херсонес і став воювати а скіфами, що були тоді під владою Скілура і його синів з Палаком на чолі; їх, за свідченням Посідонія, було пятдесят, а за свідченням Апполлоніда, — вісімдесят. Він силою підкорив їх собі і в той же час зробився володарем Боспору, яким добровільно поступився йому тодішній його володар Парісад. З тієї пори і дотепер місто Херсонес підкорене владикам Боспору<...> Від Феодосії до Пантікапея близько 530 стадій; вся ця земля багата на хліб, має села і місто з доброю гаванню, зване Німфей9. Пантікапей являє собою горб, з усіх боків заселений колом у 20 стадій; на схід від нього знаходиться гавань і доки приблизно для 30і кораблів, є також акрополь; заснований він мілітянами10. Довгий час це місто і всі сусідні поселення навколо гирла Меотіди по обидва боки його були під одноосібною владою правителів з дому Левкона, Сатіра і Парісада11, аж до того Парісада, що добровільно передав владу Мітрідатові.<...>

Великий Херсонес і виглядом, і розміром подібний до Пелопоннесу; ним володіють боспорські владарі після того, як він увесь дуже постраждав від безперервних війн, Раніш боспорські тирани володіли лише невеличким краєм при гирлі Меотіди і при Пантікапеї до Феодосії, а найбільшу частину країни до перешийка і Каркінітської затоки12 займало скіфське плем'я таврів. Вся ця країна, а також, мабуть, і країна за перешийком до Борисфену, звалися Малою Скіфією, Через безліч переселенців, які переправлялись сюди з-за Тіру і Істра і заселяли цю країну, значна частина її теж дістала назву Малої Скіфії, бо фракійці віддавали їм землю, почасти примушувані силою, почасти ж унаслідок поганої якості грунту, бо більша частина цієї країни болотиста.

Щождо Херсонесу, то, за винятком гірської частини на морському березі до Феодосії, вся інша його частина становить рівнину з добрим грунтом і надзвичайно багату на хліб; земля, зорана абияк будь-яким орачем, дає врожай сам-тридцять. Жителі давали в данину Мітрідатові 180 000 медимнів13 хліба і 200 талантів 2 срібла разом з азіатськими містечками коло Сіндіки. 1 в давнішні часи звідси вивозили хліб до еллінів, подібно до того, як солону рибу з Меотіди. Розповідають, що Левкон послав з Феодосії афінянам 2 100 000 медимнів. Ці самі жителі півострова спеціально звались хліборобами через те, що народи, які жили вище них, були номади, що живилися м’ясом різних тварин, переважно ж кониною, а також кобилячим сиром, молоком і сироваткою (остання, особливим способом приготовлена, є для них ласощами). Через це саме поет і назвав усіх тутешніх жителів молокоїдаміи. Номади займаються більше війною, ніж розбійництвом, і війни ведуть за данину; віддавши землю у володіння бажаючим займатися хліборобством, вони задовольняються одержанням умовленої помірної данини не для наживи, я для задоволення щоденних життєвих потреб; у випадку ж несплати грошей орендаторами — починають з ними війну. Ось чому поет назвав цих самих людей і справедливими, і разом з тим не маючими засобів. Справді, вони навіть не починали б війни, якби їм правильно сплачували данину. А не платять їм ті, які певні в своїх силах, так що можуть або легко відбити нападників, або перешкодити вдертю<...>


1.Таміракська затока – сучасна Севастопольська бухта.
2.Іраклеоти – переселенці з Малої Азії.
3.Стадій – давньогрецька міра довжини, дорівнювала 125 крокам.
4.Гирло Тіри – імовірно протока Босфор.
5.Таври – давнє населення Криму.
6.Бухта Символів – невелика затока біля Севастополя.
7.Бухта Ктенунт – невелика бухта Кенкут на південний захід від Севастополя.
8.Затока в Бузькому лимані.
9.Міфічна істота, яка жила у гротах або вузьких затоках і керувала силами природи.
10.Вихідці з міста Мілет.
11.Царі Пантикапеї – ІІІ-ІІ ст.. до н.е.
12.Тепер Арабатська затока.
13.Медимн – міра ваги, близько.

Хрестоматія з історії Української РСР. З найдавніших часів до кінця 50-х рр. ХІХ ст. / Посібник для учителів. // Упор. О.А. Бевзо, М.М. Лисенко, Д.І. Мишко, Г.І. Підлуцький. За ред. І.О. Гуржія. - К.: Державне учбово-педагогічне видавництво «Радянська школа». – 1959 – С. 8