Стовкти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 04:12, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Стовкти, -вчу, -чеш, гл. 1) Отолочь, обшастать. Стовк мішок проса тому чоловікові. Рудч. Ск. II. 166. У куми в гостях була та й не стовкла пшона. Грин. І. 32. 2) Истолочь. 3) Расшибить. Схилився на поліно, та стовк собі коліно. Ном. № 13315.
