Сповивати

Сповива́ти, -ваю, -єш, сов. в. сповити, -в’ю, -єш, гл. 1) Завязывать, завязать, обвивать, обвить (тканью). 2) Пеленать, спеленать. Там Пречиста свого сина купала, а скупавши, в шовкове сповила. Чуб. III. 323.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках СПОВИВАТИ, аю, аєш, недок., СПОВИТИ, спов'ю, спов'єш і сповию, сповиєш, док., перех. і без додатка.

1. Загортати в пелюшки (звичайно немовля). Кайдашиха припадала коло свого онука, неначе коло своєї дитини, вчила невістку, як дитину купать, як сповивати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 294); Мар'янка у опочивальні Свого сина ніжно сповива (Ярослав Шпорта, Ти в серці.., 1954, 147); Проснулася [мати] — нема нічого... На сина глянула, взяла Його тихенько сповила (Тарас Шевченко, II, 1963, 318); Молодиці сповили на лаві колодку, обмотали її повивачем, а Соломія вхопила колодку, взяла її на руки, неначе дитину, і понесла до стола (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 396); // чим і без додатка. Обмотувати сповивачем (звичайно немовля). Випивши по чарці — по другій, молодиці почали дуріти та сповивати повивачем колодку, убгавши її в пелюшки (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 396); Сусідка швиденько покупала дитину, загорнула в чисті пелюшки, сповила (Панас Кочура, Зол. грамота, 1960, 344); * Образно. Раз по раз нагинаються вони [в'язальниці], пригортаючи до себе кожен сніп, мов .. дитя, сповивають перевеслами, ніби сповивачами (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 51); // у що, чим. Загортати, закутувати немовля в що-небудь, чимсь. Батрачка Грабчук Сповива дитинча — у ганчірку брудну, У лахміття лляні (Юрій Гойда, Сонце.., 1951, 81); Напоїли роменом, Сповили тебе В пелюшки шовковії, Кволе та слабе (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 176); Як народила [Катря] на світ у злиднях — сповила в дрантя, та відтоді вже журба й не покидала (Андрій Головко, II, 1957, 288); * Образно. Нащо ви мені руки зв'язали, Пелюшками мене сповили..? (Павло Грабовський, I, 1959, 559); // Загортати, замотувати кого-, що-небудь у щось, чимсь. [Ярослав:] Ну що — сповив? (Пробує оповиту ногу). Вперед, нога окутаі (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 100); Не знаєш ти ще, Харитино, кого будеш перев'язувати... Може, сповиєш у чисті свої полотна і самого хазяїна, порваного кулями, посіченого картеччю... (Олесь Гончар, II, 1959, 411); * Образно. Непереможна дрімота напосідала все міцніше й міцніше, кожним своїм подихом, здавалося, млосно сповивала небезпечними тенетами все тіло, наповнювала голову важким свинцем (Олесь Донченко, II, 1956, 65); // Обкручуючись, обвиваючись навколо чого-небудь або охоплюючи щось з усіх боків, покривати собою. Сіре каміння випирало повсюди, дерева та дикий виноград сповивали його (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 405); Зеленими.. вусиками він [хміль] обмацував і сповивав кожну цеглину, кожний камінчик (Олесь Донченко, II, 1956, 61); // тільки док., перен. Народити. Сповила убога мати сина В Моринцях на нашій Україні (Максим Рильський, Зим. записи, 1964, 14); Вагітні жінки за щастя мали зустріти його [Козака-Мамая], бувши при надії сповити синка (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 41); // перен. Вирощувати, виховувати. Я.. глибоко переконаний у простому, у ясному. Народ тебе сповивав, народ тебе пеленав, тобі народ і силу, і хист, і талант дав (Олександр Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 66); Спасибі трудівницькій тій вемлі, Що сповила Вас [Якуба Коласа] і пісень навчала! (Максим Рильський, Сад.., 1955, 33).

2. перен. Оволодівати ким-небудь, захоплювати, заполонювати когось (про почуття, певний стан). Легко тріпочеться його серце; дивні якісь радощі.. сповивають його душу... (Панас Мирний, I, 1949, 150); — У мене сповила серце нудьга, якесь передчуття гризе, — схрестила вона пальці (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 42); Його сповила солодка втома (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 211); Під цей спокійний, прихильний голос Олену сповила дивна, блаженна дрімота (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 14); // Поширюючись, огортати, обволікати, охоплювати що-небудь. Настала ніч, хороша літня українська ніч, коли вітрець замирає, спека спада, холодок та сон сповиває землю (Панас Мирний, I, 1954, 62); Лани в проміння сонце сповиває; у сім промінню [промінні] колос половіє (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 159); Рясний присмерк уже сповив вулицю (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 316); Широку гірську долину пітьмою заливала ніч. Кинула чорний серпанок на гори, скелі, на юрти, сповила столітні кедри (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 199).

Сповивати, -ваю, -єш, сов. в. сповити, -в'ю, -єш, гл. 1) Завязывать, завязать, обвивать, обвить (тканью). 2) Пеленать, спеленать. Там Пречиста свого сина купала, а скупавши, в шовкове сповила. Чуб. III. 323.	

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 548.

СПОВИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОВИ́ТИ, спов’ю́, спов’є́ш і спови́ю, спови́єш, док., перех. і без додатка.

1. Загортати в пелюшки (звичайно немовля). Кайдашиха припадала коло свого онука, неначе коло своєї дитини, вчила невістку, як дитину купать, як сповивати (Н.-Лев., II, 1956, 294); Мар’янка у опочивальні Свого сина ніжно сповива (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 147); Проснулася [мати] — нема нічого… На сина глянула, взяла Його тихенько сповила (Шевч., II, 1963, 318); Молодиці сповили на лаві колодку, обмотали її повивачем, а Соломія вхопила колодку, взяла її на руки, неначе дитину, і понесла до стола (Н.-Лев., VI, 1966, 396); // чим і без додатка. Обмотувати сповивачем (звичайно немовля). Випивши по чарці — по другій, молодиці почали дуріти та сповивати повивачем колодку, убгавши її в пелюшки (Н.-Лев., VI, 1966, 396); Сусідка швиденько покупала дитину, загорнула в чисті пелюшки, сповила (Кочура, Зол. грамота, 1960, 344); * Образно. Раз по раз нагинаються вони [в’язальниці], пригортаючи до себе кожен сніп, мов .. дитя, сповивають перевеслами, ніби сповивачами (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 51); // у що, чим. Загортати, закутувати немовля в що-небудь, чимсь. Батрачка Грабчук Сповива дитинча — у ганчірку брудну, У лахміття лляні (Гойда, Сонце.., 1951, 81); Напоїли роменом, Сповили тебе В пелюшки шовковії, Кволе та слабе (Щог., Поезії, 1958, 176); Як народила [Катря] на світ у злиднях — сповила в дрантя, та відтоді вже журба й не покидала (Головко, II, 1957, 288); * Образно. Нащо ви мені руки зв’язали, Пелюшками мене сповили..? (Граб., І, 1959, 559); // Загортати, замотувати кого-, що-небудь у щось, чимсь. [Ярослав:] Ну що — сповив? (Пробує оповиту ногу). Вперед, нога окута! (Коч., П’єси, 1951, 100); Не знаєш ти ще, Харитино, кого будеш перев’язувати… Може, сповиєш у чисті свої полотна і самого хазяїна, порваного кулями, посіченого картеччю… (Гончар, II, 1959, 411); * Образно. Непереможна дрімота напосідала все міцніше й міцніше, кожним своїм подихом, здавалося, млосно сповивала небезпечними тенетами все тіло, наповнювала голову важким свинцем (Донч., II, 1956, 65); // Обкручуючись, обвиваючись навколо чого-небудь або охоплюючи щось з усіх боків, покривати собою. Сіре каміння випирало повсюди, дерева та дикий виноград сповивали його (Ільч., Серце жде, 1939, 405); Зеленими.. вусиками він [хміль] обмацував і сповивав кожну цеглину, кожний камінчик (Донч., II, 1956, 61); // тільки док., перен. Народити. Сповила убога мати сина В Моринцях на нашій Україні (Рильський, Зим. записи, 1964, 14); Вагітні жінки за щастя мали зустріти його [Козака-Мамая], бувши при надії сповити синка (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 41); // перен. Вирощувати, виховувати. Я.. глибоко переконаний у простому, у ясному. Народ тебе сповивав, народ тебе пеленав, тобі народ і силу, і хист, і талант дав (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 66): Спасибі трудівницькій тій землі, Що сповила Вас [Якуба Коласа] і пісень навчала! (Рильський, Сад.., 1955, 33).

2. перен. Оволодівати ким-небудь, захоплювати, заполонювати когось (про почуття, певний стан). Легко тріпочеться його серце; дивні якісь радощі.. сповивають його душу… (Мирний, І, 1949, 150); — У мене сповила серце нудьга, якесь передчуття гризе,— схрестила вона пальці (Стар., Облога.., 1961, 42); Його сповила солодка втома (Коцюб., II, 1955, 211); Під цей спокійний, прихильний голос Олену сповила дивна, блаженна дрімота (Вільде, Сестри.., 1958, 14); // Поширюючись, огортати, обволікати, охоплювати що-небудь. Настала ніч, хороша літня українська ніч, коли вітрець замирає, спека спада, холодок та сон сповиває землю (Мирний, І, 1954, 62); Лани в проміння сонце сповиває; у сім промінню [промінні] колос половіє (У. Кравч., Вибр., 1958, 159); Рясний присмерк уже сповив вулицю (Шовк., Інженери, 1948, 316); Широку гірську долину пітьмою заливала ніч. Кинула чорний серпанок на гори, скелі, на юрти, сповила столітні кедри (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 199).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 548.

Чи потрібно сповивати новонародженого

Чи потрібно сповивати новонародженого? Наші бабусі і мами стверджують - однозначно потрібно, адже альтернативи сповивання вони просто не знають. Але сучасні наукові дослідження підтверджують, що сповивання може бути не таким вже нешкідливим для новонародженого.

Для початку давайте розберемося, для чого взагалі потрібно сповивання. Рухи новонароджених ще дуже нескоординовані і спонтанні. Дитина сама себе може налякати своїми раптовими рухами ручок або ніжок - підкиданнями. Тому важливо, щоб дитина постійно відчував поверхню поблизу свого тіла, в ідеалі - маму. Коли мами поруч немає, наприклад, під час сну, її може замінити пелюшка.

На початку вагітності плід настільки малий, що «плаває» в навколоплідних водах, не торкаючись стінок матки. У міру зростання плід поступово займає весь простір матки і повністю стикається з нею. Але для нього це не означає обмеження волі, а пізнання форми свого тіла. Тому в пелюшці, перебуваючи в позі «калачиком», притиснувши ніжки до підборіддя і схрестивши на грудях ручки, дитина почуває себе затишно, так само як у мами «в животику». Пелюшка при цьому не «затискає» дитини, а лише «обволакіевает», не утрудняючи його рухів. Називається таке сповивання «вільним».

Маленький згорточок, витягнутий по руках і ногах по стійці «струнко». Так у радянські часи зазвичай сповивали немовлят у пологових будинках. Цей спосіб прийнято називати «тугим» пеленанием. Новонароджених в пологовому будинку не залишали з матір'ю, як це прийнято зараз, а поміщали в окрему палату, де за ними доглядав медперсонал. І туге сповивання застосовували в основному для того, щоб швидше переодягнути безліч немовлят, адже тоді ще не були поширені одноразові підгузники. Крім того, стерилізувати пелюшки значно простіше, ніж дитячі одежинки.

Так от, туге сповивання - шкода для малюка. Хоча прихильники цього методу стверджують, що таке сповивання сприяє нормальному розвитку дитини, але насправді все відбувається з точністю до навпаки. Бабусі, умовляючи молоду маму запеленать своєї дитини, люблять примовляти: «Щоб ніжки були рівними». Але сповивання з жорсткою фіксацією ніжок немовляти суперечить їх фізіологічному положенню. Для немовляти, навпаки, потрібно, щоб ніжки були злегка розгорнуті.

При тугому сповивання у малюка утруднюється дихання, сповільнюється кровообіг. Крім того, туге сповивання заважає нормальному розвитку дотику у дитини. Позбавлений можливості поворушити ручками або ніжками, дитина звикає до своїх ручок лише до напівроку. При вільне сповивання, дитина звикає до своїх ручок поступово і значно швидше, ніж при тугому.

У віці двох-трьох тижнів дитина сама може виявити бажання звільнитися від пелюшки, адже йому вже цікаво розглядати навколишні предмети і він тягнеться до них ручками. Для мами це сигнал про те, що дитину можна сповивати так, щоб ручки залишалися вільними.

Чи можна зовсім обійтися без сповивання? Якщо дитина спить разом з мамою, якщо мама часто обіймає його, то особливої потреби в пелюшці немає. До того ж, сучасний одяг для новонароджених одягнути на малюка мамі набагато простіше, ніж правильно сповити його. У будь-якому випадку, від тугого сповивання потрібно відмовитися взагалі, а вільне застосовувати не довше трьох місяців. При цьому ручки дитини можна залишати вільними вже після першого місяця життя.

Як сповивати новонародженого

Якщо в пологовому будинку новоявленій мамі не пояснили, як сповивати новонародженого, це зробить наша замітка. Це можна робити двома способами - вільно і туго.

Для тугого сповивання беруться дві пелюшки - легка (бавовняна) щільна (фланелева). На стіл укладається спочатку тепла пелюшка, а на неї легка таким чином, щоб верхні краї виробу були загнуті на 15 сантиментів. В самому центрі потрібно розташувати малюка, щоб знизу залишилося близько 20-35 см пелюшки. Уздовж тіла повинні лежати ліва ручка новонародженого. Накривати малюка потрібно правим краєм пелюшки, яку після цього пропускають між його ніжок. Таким же чином необхідно накрити дитини лівим краєм пелюшки. Вільним нижній край потрібно відвести верхи і обернути ним дитини.

Залишилося з'ясувати, як сповивати новонародженого, щоб його ручки залишалися вільними. Попередньо потрібно надіти сорочечку, а після укласти його так, щоб верхня частина пелюшки доходила до його пахв. Далі всі рухи слід виконати так само, як і при тугому сповивання. Нижній (вільний) край пелюшки підгинається до животика і кріпиться. Щоб не ускладнювати собі життя, можна придбати в магазині спеціальні конверти, які дозволяють швидко сповити дитину на радість мамі й малюку. Важливо, щоб малюк себе почував комфортно.

Ілюстрації