Відмінності між версіями «Спектися»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Спекти́ся, -чу́ся, -че́шся, '''''гл. ''1) Испечься. ''Спікся хліб. ''2) Изжариться. ''Ще гуска не с...)
 
 
(не показано 9 проміжних версій цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Спекти́ся, -чу́ся, -че́шся, '''''гл. ''1) Испечься. ''Спікся хліб. ''2) Изжариться. ''Ще гуска не спеклася. ''3) Быть опаленнымъ солнцемъ.  
 
'''Спекти́ся, -чу́ся, -че́шся, '''''гл. ''1) Испечься. ''Спікся хліб. ''2) Изжариться. ''Ще гуска не спеклася. ''3) Быть опаленнымъ солнцемъ.  
 
[[Категорія:Сп]]
 
[[Категорія:Сп]]
 +
 +
==Сучасні словники==
 +
Тлумачення слова у сучасних словниках
 +
 +
СПЕКТИСЯ, спечуся, спечешся; мин. ч. спікся, спеклася, лося; док.
 +
 +
1) тільки 3 ос. Стати готовим до вживання, побувши в гарячій печі, духовці, в жару і т. ін. (про хлібні вироби, страви). Спеклася паска і висока, і жовта, і ще у печі зарум'янилась (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 66); У грубці, в приску з-під дубових дров, Спеклась картопля (Максим Рильський, II, 1960, 95);
 +
//  розм. Засмажитися (про м'ясо, рибу і т. ін.). Тетерюк швидко спікся, і хлопець почав вечеряти (Олесь Донченко, II, 1956, 65).
 +
 +
2) перен., розм. Перегрітися, дуже засмагнути на сонці під час спеки; обпалити собі шкіру. А сирота її в селі, Її єдиная дитина! ..Спеклося бідне на жару. Лопуцьки їсть, ставочки гатить В калюжах з дітьми у яру (Тарас Шевченко, II, 1963, 29); [Маруся:] До вечора, мабуть, зовсім спечуся... Коли б уже швидше сонечко заходило... (Степан Васильченко, III, 1960, 82).
 +
 +
3) розм. Загинути у вогні, згоріти. Пани до одного спеклись, Неначе добрі поросята, Згоріли білії палати, А люде тихо розійшлись (Тарас Шевченко, II, 1963, 121);
 +
//  перен. Зазнати провалу в чому-небудь; упійматися. На таких фальшованих цифрах Поцілуйко одного разу мало не спікся, але, зрештою, усе обійшлося (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 184).
 +
 +
    Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 496.
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Спектися1.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Спектися2.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Спектися3.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Спектися4.jpg|x140px]]
 +
|}
 +
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube|KasCQialrlg}}
 +
 +
 +
[[Зображення:Спектися5.jpg]]
 +
 +
==Див. також==
 +
♦ Спекти раків (рака) див. рак 1; Як коржа, так коржа! Як спечемо, то й дамо! — уживається у відповідь на чиїсь безпідставні, набридливі домагання. Отаманша винесла на вечерю черствого хліба і вчорашньої смаженої риби... — Чи вже ж, пане отамане, в тебе не знайшлося кращої риби нам на вечерю? — спитав сердитий Микола.. — Оце! Як коржа, так коржа! Як спечемо, то й дамо! — сказав насмішкувато отаман і тими словами роздратував Миколу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 249); Як (мов, немов і т. ін.) останнє спік (спекла, спекли) — сумно кому-небудь, зажурився хтось. — Чого зітхаєш, мов останнє спекла? — знову допитується Олена.. — Хіба ок, мамо, у цій лахманині можна виходити на вулицю? (Михайло Стельмах, I, 1962, 155).
 +
 +
// у сполуч. із сл. серце, душу, перен. Завдати моральних страждань, мук. Війна спекла їм серця, як чорною блискавкою, і почорніли вони за один день, обвуглились у невимовній людській скорботі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 266).
 +
 +
==Джерела та література==
 +
 +
 +
http://sum.in.ua/s/spektysja
 +
 +
http://sum.in.ua/s/spekty
 +
 +
==Зовнішні посилання==
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]]
 +
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Поточна версія на 13:55, 16 жовтня 2018

Спекти́ся, -чу́ся, -че́шся, гл. 1) Испечься. Спікся хліб. 2) Изжариться. Ще гуска не спеклася. 3) Быть опаленнымъ солнцемъ.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

СПЕКТИСЯ, спечуся, спечешся; мин. ч. спікся, спеклася, лося; док.

1) тільки 3 ос. Стати готовим до вживання, побувши в гарячій печі, духовці, в жару і т. ін. (про хлібні вироби, страви). Спеклася паска і висока, і жовта, і ще у печі зарум'янилась (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 66); У грубці, в приску з-під дубових дров, Спеклась картопля (Максим Рильський, II, 1960, 95); // розм. Засмажитися (про м'ясо, рибу і т. ін.). Тетерюк швидко спікся, і хлопець почав вечеряти (Олесь Донченко, II, 1956, 65).

2) перен., розм. Перегрітися, дуже засмагнути на сонці під час спеки; обпалити собі шкіру. А сирота її в селі, Її єдиная дитина! ..Спеклося бідне на жару. Лопуцьки їсть, ставочки гатить В калюжах з дітьми у яру (Тарас Шевченко, II, 1963, 29); [Маруся:] До вечора, мабуть, зовсім спечуся... Коли б уже швидше сонечко заходило... (Степан Васильченко, III, 1960, 82).

3) розм. Загинути у вогні, згоріти. Пани до одного спеклись, Неначе добрі поросята, Згоріли білії палати, А люде тихо розійшлись (Тарас Шевченко, II, 1963, 121); // перен. Зазнати провалу в чому-небудь; упійматися. На таких фальшованих цифрах Поцілуйко одного разу мало не спікся, але, зрештою, усе обійшлося (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 184).

   Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 496.

Ілюстрації

Спектися1.jpg Спектися2.jpg Спектися3.jpg Спектися4.jpg

Медіа


Спектися5.jpg

Див. також

♦ Спекти раків (рака) див. рак 1; Як коржа, так коржа! Як спечемо, то й дамо! — уживається у відповідь на чиїсь безпідставні, набридливі домагання. Отаманша винесла на вечерю черствого хліба і вчорашньої смаженої риби... — Чи вже ж, пане отамане, в тебе не знайшлося кращої риби нам на вечерю? — спитав сердитий Микола.. — Оце! Як коржа, так коржа! Як спечемо, то й дамо! — сказав насмішкувато отаман і тими словами роздратував Миколу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 249); Як (мов, немов і т. ін.) останнє спік (спекла, спекли) — сумно кому-небудь, зажурився хтось. — Чого зітхаєш, мов останнє спекла? — знову допитується Олена.. — Хіба ок, мамо, у цій лахманині можна виходити на вулицю? (Михайло Стельмах, I, 1962, 155).

// у сполуч. із сл. серце, душу, перен. Завдати моральних страждань, мук. Війна спекла їм серця, як чорною блискавкою, і почорніли вони за один день, обвуглились у невимовній людській скорботі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 266).

Джерела та література

http://sum.in.ua/s/spektysja

http://sum.in.ua/s/spekty

Зовнішні посилання