Спаніти
Спані́ти, -ні́ю, -єш, гл. Превратиться въ барина, стать бариномъ.
Сучасні словники
СПАНІТИ, ію, ієш, док., розм. Те саме, що запаніти. Вони вже зовсім спаніли (Нечуй-Левицький, V, 1966, 141).
ЗАПАНІТИ, ію, ієш, док., розм. 1. Стати паном, розбагатіти. — А се що за вигадки? Ще я не діждалася, щоб ти, запанівши, гордував матір'ю-мужичкою?! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 102); [Старик 1-й:] Один [старшина] прокрався, другий запанів, той розпився, той розбестився... (Марко Кропивницький, III, 1959, 237);
Почати жити по-панськи, перейнявши панські звички та манери. — Запаніла наша Галя, — хвалився Грицько матері. — Там така розряджена, куди тобі (Панас Мирний, IV, 1955, 138). 2. Стати гордим; загордитися, зазнатися. [Мелхола:] Ти, Хусо, міг би й сам прийти до мене. Вже надто запанів... (Леся Українка, III, 1952, 148); — А чого це ви не заскочили хоч би на часиночку та не привітали нас із празником? Запаніли? Забули? (Степан Васильченко, I, 1959, 192); Підійшов поїзд.. Надю обнімають всі по черзі, і кожен каже щось своє.. Тарас просто тисне руку, жартує: — Не запаній там у місті (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 266).
Див. також
https://ru.wiktionary.org/wiki/%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B8
https://ru.wiktionary.org/wiki/%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B8
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 488.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 245.
